ОПОЗИЦІЙНИЙ ДІАЛОГ У НІМЕЦЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ: ЛІНГВОСИНЕРГЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті досліджено явище опозиційного діалогу в художніх творах різних жанрів. Описано сутність опозиційного діалогу, його типи, а також комплексну взаємодію типів, які поступово змінюють один одного. Виокремлено критерії опозиційності діалогу: 1. В опозиційному діалозі предмет спільної розмови та напрями його обговорення позначаються в темі діалогу, а в ремі деталізація змісту розмови призводить до значного ускладнення, розгалуження реми. 2. Умовами опозиційності діалогу є розбіжності цілей комунікантів і/або їх незгода у трактуванні предмету обговорення. 3. Якщо комуніканти мають спільну ціль розмови, протилежні тлумачення предмету розмови відображаються експліцитно, якщо ж цілі розмови у комунікантів протилежні, вони набувають імпліцитного або експліцитного вираження. Пояснено сутність самоорганізації опозиційних діалогів, для цього залучені поняття синергетики: цілі-атрактори, репелери, точка біфуркації. Уведено постулат синергетики про те, що в самоорганізованих системах їхні частини здатні взаємно моделювати одна одну і навколишнє середовище. Цей постулат в опозиційному діалозі проявляється у взаємному моделюванні персонажами поведінки і цілей супротивника. Точками біфуркації (розгалуження) є моменти переходу в комплексному діалозі від одного типу діалогу до наступного. У мовленні персонажів такі переходи позначаються емотивними тригерами. Як правило, вживання емотивного тригера свідчить про перехід від реми попереднього етапу діалогу то теми наступного етапу. Започатковано схематичне зображення опозиційного діалогу, зокрема комплексного. Схема відображає механізми реалізації опозиційних відносин персонажів, при цьому враховується аспект самоорганізації, реалізації понять синергетики та їх зв’язок із моделюванням, плануванням кожним персонажем його поведінки і цілей опонента. Описано характерні риси тактики впливу опонентів один на одного (тактика наслідування, тактика рефлексивного керування). Мовленнєва реалізація тактик у роботі позначена як застосування тригерів переходу від однієї частини комплексного опозиційного діалогу до наступної. Продовження цієї роботи є перспективою подальших досліджень зі створенням універсальної інформаційно-синергетичної моделі комплексного опозиційного діалогу, вивченням мовностилістичного аспекту опозицій із його характерною синергією.