КАУЗАЛЬНА СЕМАНТИКА КЛЮЧОВИХ КОМПОНЕНТІВ У РЕЧЕННІ З ПОШИРЮВАЧАМИ
Анотація
Однією з провідних функцій мови виступає здатність репрезентувати каузальні (причинно-наслідкові) відношення, що відображають структуру об’єктивної реальності. У статті здійснено комплексний аналіз каузальної семантики ключових компонентів у реченні з поширювачами, розглянутого як динамічна структурно-семантична одиниця тексту, що є актуальним напрямом сучасних лінгвістичних досліджень. Каузативність постає як універсальна типологічна категорія, що реалізується через множину мовних механізмів вираження причинно зумовлених відношень. Дослідження сфокусоване на вивченні семантичної категорії каузації як чинника, що ініціює або зумовлює виникнення інших подій чи явищ у мовній картині світу. В основній частині розглядається специфіка реалізації причинно-наслідкових відношень, що формуються за участі різноманітних лінгвістичних засобів: граматичних, лексико-семантичних та прагматичних.Проаналізовано типологію каузальних конструкцій, репрезентованих у сучасному українському дискурсі. В основу роботи покладено вибрані дослідження українських мовознавців. Виокремлено системні ознаки функціонування сполучників каузального семантичного ряду (тому що, завдяки тому що, оскільки, адже тощо), а також досліджено синтаксичну роль предикативних і непредикативних одиниць, які виявляють причинно-зумовлені зв’язки між подієвими компонентами речення.Особливу увагу приділено семантичній валентності дієслівних предикатів, а також ролі актантів і факультативних модифікаторів у формуванні каузальної парадигми. Установлено, що трансформаційні процеси поширення речення за рахунок уведення каузальних членів здатні суттєво модифікувати як формальну, так і змістову структуру висловлення, зумовлюючи перегрупування інформаційних фокусів та модальну переорієнтацію речення.У результаті дослідження виявлено, що каузальні відношення в межах речення з поширювачами мають полівалентний характер, зумовлений взаємодією граматичної структури, семантичного навантаження окремих компонентів та контекстуальних чинників. Додатково з’ясовано, що каузальні відношення в поширювальних реченнях мають динамічну й багатокомпонентну природу.
Посилання
2. Далте О.Ю. Комплексний підхід до вивчення семантики каузальності крізь призму філософських та лінгвістичних студій. Закарпатські філологічні студії. 2023. Вип. 27(1). С. 141–146.
3. Дячук Н.В., Криворучко Т.В. Функціонально-семантична природа категорії каузативності. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологія». 2022. Вип. 82. С. 38–41.
4. Загнітко А.П. Теорія сучасного синтаксису : монографія. Вид. 2-е, випр. і доп. Донецьк : ДонНУ, 2007. 294 с.
5. Залужна О.О. Лексико-стилістичні та структурно-синтаксичні особливості привативних дієслів в англійській та українській мовах : монографія (Типологічні, зіставні, діахронічні дослідження). Вінниця : ТОВ «ТВОРИ», 2019. 316 с.
6. Кучман І.М. Структурно-семантичні особливості каузативних прислівників в українській мові. Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. 2012. Вип. 7(2). С. 55–61.
7. Степаненко М.І. Валентність каузального поширювача і її зв’язок із семантичною та формально-граматичною структурою речення. Вісник Запорізького державного університету. 2001. Вип. 3. С. 128–135.
8. Shibatani M., Pardeshi P. The causative continuum. Typological studies in language, 48(1). 2002. P. 85–126.
9. Vainorenie I.P., Lemish N.Ye. Multidisciplinary aspects of causality as an ontological and epistemological category. Journal of History Culture and Art Research, 9(1). 2020. P. 305–314.
10. Vorobets O. 2022. Functional and Semantic Extension of the Sentence of the Modern Ukrainian Literary Language. Journal of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University. 8, 2 (Jun. 2022), 131–136.
11. Wierzbicka A. The Semantics of Grammar (Stud- ies in Language Companion Series, 18). Amsterdam, Philadelphia : John Benjamins, 1988. 617 p.
12. Корпус української мови. URL: http://www.mova.info/corpus.aspx (дата звернення: 20.04.2025).