ФУНКЦІЯ ПАУЗИ, ТИШІ, ШУМУ, МУЗИКИ В РАДІОП’ЄСІ

Анотація

У статті здійснено аналіз аудіодраматичних творів, у яких було використано екстралінгвальні засоби: паузи, тишу, шум та музику, що в контексті цих аудіотворів функціонують як повноправні складники художньої структури. Радіопостановка розглядається як унікальна форма мистецтва, що функціонує виключно у звуковому вимірі, де кожен акустичний елемент несе не лише інформаційне, а й емоційне та семантичне навантаження. На відміну від літературного тексту, який може лише частково відобразити задум автора, повноцінне розкриття значення цих елементів можливе лише під час аналізу безпосередньо звукової презентації твору. Особливу увагу приділено аналізу українських аудіотворів, у яких зазначені засоби не лише підсилюють емоційне сприйняття, а й формують семантичне поле тексту. З’ясовано, що тиша і пауза в радіопостановці виступають не відсутністю звуку, а носієм значення; шум – організує часопростір і структуру сцени; музика – виконує емоційну, ритмічну та символічну функції. У дослідженні підкреслюється, що пауза, тиша, шум і музика виконують як допоміжні, так і самостійні наративні функції. Завдяки цим елементам формується семантичний простір твору, створюється багатошарова атмосфера та керується ритм сприйняття. Зафіксувати тривалість чи інтенсивність пауз, темп звукових повторів, динаміку їх переходу між епізодами можливо лише через прослуховування, а не читання тексту. Завдяки цим елементам формується глибина простору твору, створюється багатошарова атмосфера та керується ритм сприйняття. Наприклад, зафіксувати тривалість чи інтенсивність пауз, темп звукових повторів, динаміку їх переходу між епізодами можливо лише через прослуховування, а не читання тексту. Саме в аудіоформаті відкриваються нові глибини смислів, які залишаються схематичними у сценарії. Зроблено висновок, що акустичний шар твору може нести самостійну смислову інформацію, і тому його аналіз має стати невід’ємною частиною літературознавчого вивчення радіодраматургії.