СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПАРЕМІЙ З ТОПООНОМАСТИЧНИМ КОМПОНЕНТОМ

Ключові слова: пареміологія, прислів’я, приказка, топонім, гідронім, ойконім

Анотація

У статті проаналізовані паремії з топонімічним компонентом. За тривалий час наукового вивчення фразеологічного багатства української мови, а прислів’я й приказки, зважаючи на усталеність їх оформлення, відтворюваність, експресивність, національні коди тощо, традиційно уналежнюють до фразеології, пареміологія неодноразово ставала предметом дослідження. Утім, вплив значення топонімів на семантику паремії, уживання окремих різновидів топонімів у пареміях залишався поза увагою вчених. Не акцентовано також на структурних особливостях прислів’їв і приказок зі топоономастичним компонентом. Дослідження дев’яноста однієї паремії з топонімічним компонентом уможливило висновки про те, що найуживанішими в їх складі є топоніми у формі називного й місцевого відмінків, ймовірніше, через те, що потрібно було назвати місцевість (Наш Луг – батько, а Січ – мати, от де треба помирати) і вказати на неї (Або будем на Русі, або пропадемо усі). Топоніми у складі прислів’їв і приказок здебільшого стосуються назв українських міст і територій (Київ, Крим, Русь), менш уживаними є іншомовні назви (Краків, Рим). Лише в поодиноких пареміях спостережено гідроніми, найчастіше потамонім Дунай, що виявилося неочікуваним результатом, бо водойми відіграють важливе значення в українській дійсності. Також з’ясовано, що значення всієї паремії найчастіше залежить від семантики складника-топоніма (Добувся, як швед під Полтавою), побіжно зазначивши, що він може відбивати як реальний географічний об’єкт (Полтава, Теплинський ліс), так і вигаданий (Брехунівка). Прислів’я і приказки з топоономастичним компонентом, як й інші паремії, мають римовану структуру, витворювану іменником і дієсловом або поєднанням іменника з іншими частинами мови, що служить легшому запам’ятовуванню та відтворюванню. З боку синтаксичної будови паремії з компонентами-топонімами становлять різноманітні види речень. Перспективою дослідження вважаємо ретроспективне вивчення різних груп топонімів у складі паремій, з’ясування синтагматично-парадигматичних відношень між такими одиницями, дослідження їх, наприклад, у когнітивному, етнопсихологічному, лінгвокультурологічному, дискурсивному тощо напрямах.

Посилання

1. Демський М. Т. Прислів’я. Українська мова: енциклопедія / редкол. В.М. Русанівський, О.О. Тараненко, М.П. Зяблюк та ін. Київ : Українська енциклопедія, 2004. С. 530.
2. Демський М.Т. Приказка. Українська мова: енциклопедія / редкол. В.М. Русанівський, О.О. Тараненко, М.П. Зяблюк та ін. Київ : Українська енциклопедія, 2004. С. 524.
3. Демський М.Т. Пареміологія. Українська мова: енциклопедія / редкол. В.М. Русанівський, О.О. Тараненко, М.П. Зяблюк та ін. Київ : Українська енциклопедія, 2004. С. 460.
4. Бойко В.М., Давиденко Л.Б. Структурно-семантичні особливості фразеологічних одиниць з анімалістичним компонентом. Література та культура Полісся. Вип. 36 : Історія та культура Полісся у загальноукраїнському контексті / відп. ред. і упоряд. Г.В. Самойленко. Ніжин : Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2007. С. 3–8.
5. Пономарьова О.А. Назви людей за родом занять як ключові смислотворчі компоненти фразеологічних одиниць. Умань : Візаві, 2019. 220 с.
6. Каракуця О.М. Фразеологізми української мови з компонентом «душа» (структурно-семантичний, ідеографічний, лінгвокультурологічний аспекти) : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01. Харків, 2002. 212 с. URL: https://bit.ly/3z9tujr (дата звернення: 13.09.2021).
7. Ужченко В.Д. Семантика українських зоофразеологізмів в етнокультурному висвітленні : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.01. Харків, 2000. 18 с.
8. Мороз О.А. Фразеологізми з топонімами в українській мові. Лінгвістичні студії : збірник наукових праць. Вип. 4. Донецьк : ДонДУ, 1998. С. 163–171.
9. Мороз О.А. Фразеологічні одиниці з компонентом «власне ім’я» в сучасній українській мові: структурно-семантичний аспект : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01. Донецьк, 2002. 288 с. URL: https://bit.ly/2VIGPlc (дата звернення: 23.09.2021).
10. Омельяненко О.В. Українські фразеологізми з компонентами-соматизмами як засоби вербалізації танатологічної семантики. Лінгвістичні дослідження. 2013. Вип. 36. С. 44–51.
URL: https://bit.ly/3kdpTgf (дата звернення: 13.09.2021).
11. Куцик О.А., Колечко М.Д. Антропоніми і топоніми як смисловий центр паремій із семантикою «життєві ситуації». В. Даль в мировой культуре : сборник научных работ. Ч. ІІ. Луганск – Москва, 2012. С. 220–229.
12. Куцик О.А. Прислів’я і приказки з ономастичним компонентом як лінгвокультурні тексти (на матеріалі російської та української мов). Рідне слово в етнокультурному вимірі. 2013. С. 176–186. URL: https://bit.ly/3hCq6HV (дата звернення: 04.10.2021).
13. Ковальська Н.А. Ономастичний простір паремій. Мова і культура : наукове видання. Київ : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005.
Вип. 8. Т. III. Ч. 2. Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. Теорія і практика перекладу. С. 108–113. URL: https://bit.ly/2VJR0G9(дата звернення: 04.10.2021).
14. Бобкова В.А., Багмут Й.А., Багмут А.Й. Українські народні прислів’я та приказки. Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1963. 792 с.
15. Жучкевич В.А. Общая топонимика. Минск : Высшая школа, 1980. 287 с.
16. Бевз Г.П. Історія Уманщини. Київ : [б. в.], 1997. 104 с.
Опубліковано
2021-12-30
Як цитувати
Мамчич, І. П. (2021). СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПАРЕМІЙ З ТОПООНОМАСТИЧНИМ КОМПОНЕНТОМ. Нова філологія, (84), 158-164. https://doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-22
Розділ
Статті