СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОДНОРІДНИХ ЧЛЕНІВ РЕЧЕННЯ У ТВОРАХ ГРИГОРА ТЮТЮННИКА

  • Т. А. Огарєнко
Ключові слова: ускладнені конструкції, однорідні члени речення, підмет, присудок, структурні особливості, семантичні особливості, стилістична роль

Анотація

У статті проаналізовано твори видатного українського письменника Григора Тютюнника. Виокремлено конструкції з однорідними головними компонентами, проаналізовано їхні структурні, семантичні особливості, визначено стилістичну роль цих мовних одиниць. Зазначено, що вивчення мови творів письменників становить інтерес для дослідників, оскільки уможливлює визначення своєрідних рис творчості, визначення ролі того чи того автора в розвитку літературної мови українського народу. Характеристика ідіостилю письменника значною мірою здійснюється на основі аналізу мовних особливостей текстів. Синтаксичний рівень, як відомо, виступає найвищою ланкою функціону- вання мовних одиниць, тому вивчення саме синтаксичних одиниць у тво- рах актуальне й важливе для комплексного аналізу мовностилістичних особливостей текстів творів українських письменників. З’ясування особливостей уживання однорідних членів речення (а саме головних компонентів) у творах Григора Тютюнника дозволить осягнути глибину його світовідчуття, що сприятиме кращому розумінню творчості митця. Це й актуалізує вибір тематичного напряму пропонованої статті. Аналіз текстів оповідань Григора Тютюнника засвідчив, що письменник непродуктивно вживає речення з однорідними підметами. Зазвичай такі компоненти функціонують у двоскладних реченнях. Досить часто однорідні підмети поширені, мають при собі інші ускладнювальні компоненти. Визначено, що переважно однорідні підмети мають традиційне морфологічне вираження – іменникове. Простежується також однотипність зв’язку однорідних компонентів-підметів у творах Григора Тютюнника: зазвичай вони поєднані сполучниковим єднальним зв’язком. Виявлено, що в текстах автора продуктивно вживаються речення з однорід- ними присудками, вираженими найчастіше дієсловами у формі минулого часу. Доведено, що синтаксичні конструкції з однорідними компонентами виконують важливу стилістичну функцію: підмети уможливлюють одночасний показ декількох активних діячів, які беруть участь у розгортанні подій, у такий спосіб надаючи щільності й насиченості розповіді. Однорідні присудки створюють враження динамічності й напруги, надають оповіді яскравої емоційності. За своєю суттю саме дієслово є одним з основних засобів відтворення динаміки. Накопичення синонімічних однорідних присудків і уособлює в собі цю стрімкість та емоційність дії.

Посилання

1. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речень. Київ, 1983. 207 с.
2. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: синтаксис. Донецьк, 2001. 662 с.
3. Кадомцева Л.О. Ускладнення структури простого речення (синтаксис, семантика, функції) : автореф. дис. … д-ра філол. наук : 10.02.01. Київ, 1992. 32 с.
4. Кучеренко І. К. Логіко-синтаксична природа речень з однорідними членами. Мовознавство. 1976. № 4. С. 29–37.
5. Мойсієнко А.К. Сучасна українська мова. Синтаксис простого ускладненого речення : навчальний посібник. Київ, 2009. 207 c.
6. Поліщук Н.М. Художня функція однорідних членів речення в творах Григора Тютюнника. Проблеми творчої спадщини Гр. Тютюнника : тези доповідей науково-практичної конференції. Луганськ, 1991. С. 31–32.
7. Тютюнник Г.М. Степова казка: Казки, оповідання, повісті. 2-е вид. Київ, 1993. 310 с.
Опубліковано
2020-12-10
Як цитувати
Огарєнко, Т. А. (2020). СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОДНОРІДНИХ ЧЛЕНІВ РЕЧЕННЯ У ТВОРАХ ГРИГОРА ТЮТЮННИКА. Нова філологія, 2(80), 88-92. https://doi.org/10.26661/2414-1135-2020-80-2-14
Розділ
Статті