ЛЕКСИЧНА ВПІЗНАВАНІСТЬ У ПРОЦЕСІ ТЕКСТОВОГО СПРИЙНЯТТЯ: ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ ПІДХІД

Анотація

У статті розглянуто лексичну впізнаваність як багатовимірний психолінгвістичний феномен, який виникає в процесі зв’язного читання, а не в ізольованому сприйнятті окремих слів. Традиційні дослідження зорового розпізнавання слів переважно зосереджувалися на орфографічній, фонологічній та морфологічній обробці окремих лексем, відтак значно менше уваги приділяли тому, як лексичний доступ функціонує в межах цілісного дискурсу. У статті цю прогалину заповнено шляхом аналізу лексичної впізнаваності в художніх текстах із наголосом на взаємодії лексичних властивостей у процесі сприйняття «знизу вгору» (bottom-up) та контекстних обмежень у процесі сприйняття «згори вниз» (top-down). Теоретичною основою дослідження є чотирирівнева модель Морріса, що охоплює морфологічну структуру, знайомість слова, граматичний клас (повнозначні та службові слова) та лексичну неоднозначність. Із застосуванням якісного аналітичного підходу проаналізовано фрагменти романів Ф. Скотта Фіцджеральда «Великий Ґетсбі» та Кормака Маккарті «Дорога» з метою продемонструвати, як зазначені параметри динамічно функціонують у дескриптивній та мінімалістичній прозі. Проведений аналіз засвідчує, що лексичне розпізнавання в дискурсі має адаптивний і контекстно зумовлений характер: частотність слова та орфографічна знайомість самі по собі не визначають легкість його сприйняття. Натомість успішність розпізнавання залежить від узгодженості лексичного сигналу з моделлю сприйняття художнього тексту, яка формується у свідомості читача. Отримані результати підкреслюють роль морфологічної декомпозиції, фонологічної активації, контекстного прогнозування та стилістичних маркерів у формуванні доступності слова під час читання. Літературний контекст посилює взаємодію між лексичними характеристиками та наративними очікуваннями, демонструючи, як читачі інтегрують неоднозначні, низькочастотні або морфологічно складні слова в цілісні ментальні репрезентації. Дослідження робить внесок у психолінгвістику, поєднуючи класичні моделі лексичного доступу з аналізом художнього тексту і концептуалізуючи лексичну впізнаваність як ситуативний та багатокомпонентний процес у природних умовах читання.