МОВА КОНТРОЛЮ В РОМАНІ ЛОЇС ЛОУРІ «ХРАНИТЕЛЬ»

Анотація

У статті досліджується явище мовної маніпуляції та контролю в антиутопічному романі Лоїс Лоурі «Хранитель» (The Giver, 1993), який зображує спільноту майбутнього, що побудована на принципі «однаковості» – соціальному устрої, створеному з метою усунення голоду, болю та нерівності, але досягнутому ціною втрати свободи та індивідуальності. Усі аспекти життя громадян регулюються за допомогою нагляду, генетичного добору, суворих соціальних правил і, найголовніше, через «точність мови» – систему мовних обмежень, що формує мислення та поведінку людей. Мета статті полягає в аналізі мовної організації роману: по-перше, розглянуто мову в межах художнього світу твору, де вона виконує функцію соціального контролю та когнітивного обмеження громадян; по-друге, досліджується мова самого наративу, що віддзеркалює поступову інтелектуальну й мовну еволюцію головного героя. У фокусі аналізу – способи, за допомогою яких мовні обмеження, нав’язані мовні моделі, евфемізми та семантичні підміни створюють у спільноті систему значень, що позбавляє персонажів здатності усвідомлювати власні емоції, індивідуальність чи моральний вибір, а також допомагає приховати брехню, на якій побудоване все суспільство. Паралельно простежується, як зміна стилю нарації – від лексично спрощеного до емоційно насиченого й образного – відображає розширення когнітивних можливостей головного героя. Методологічно дослідження спирається на поєднання інструментарію семантики, когнітивної лінгвістики та стилістичного аналізу, що дає змогу простежити зміни в лексичній насиченості, метафоричній виразності та синтаксичній складності тексту, які супроводжують становлення героя як самостійної особистості. Результати засвідчують, що на рівні зображеного світу роману мова стає засобом ідеологічної та емоційної маніпуляції, тоді як на рівні художнього стилю – індикатором внутрішнього визволення героя. Роман Лоурі демонструє, як маніпуляція мовою не лише забезпечує соціальну конформність, а й визначає межі людської свідомості, що робить твір цінним матеріалом для дослідження когнітивних та ідеологічних аспектів мовного контролю.