ЕТИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ДИСКУРС АРІСТОФАНА В ПСИХОАНАЛІТИЧНОМУ АСПЕКТІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ
Анотація
У статті здійснено спробу інтерпретації комедії Арістофана «Хмари» з використанням інструментарію класичного психоаналітичного методу. Такий підхід дає змогу розглядати твір не лише як сатиру на софістів та нову освіту Афін, а й як вияв глибинних психологічних конфліктів – як індивідуальних, так і суспільних. Передусім аналізується розгортання основного сюжетотворчого мотиву – протистояння між батьком і сином, що має виразний едіпівський підтекст: син бореться із символом авторитету і влади, намагаючись посісти його місце. Символічне «вбивство батька» трансформується в боротьбу за владу, мову і мораль. Стрепсіад при цьому уособлює застарілу, але все ще панівну афінську мораль (Суперего), Фідіппід символізує Ід (Воно) – несвідомі бажання, що вивільняються через нову філософію, яка розмиває моральні межі. Літературознавчий психоаналіз дає змогу встановити глибинні механізми авторського моделювання етико-педагогічної концепції. Пародійно-фарсове зображення нових педагогічних ідей філософів-софістів можна трактувати як проєкцію небезпеки переходу від авторитарного способу виховання, що забезпечує психологічну стабільність і ясність, до більш вільних і неструктурованих методів, які можуть призвести до психологічних криз. Образ Сократа як небезпечного софіста, що розбещує молодь і заперечує традиційних богів, утілює колективний страх афінян перед руйнуванням звичних моральних норм, витісненням батьківського авторитету, зміною системи цінностей, появою нової, інтелектуальної влади замість традиційної. Через призму психоаналітичних концепцій розглянуто ідеологічне протистояння Правого і Неправого, що втілює конфлікт між несвідомими бажаннями і соціальними нормами. Старе покоління символізує стабільність і моральні принципи, а нові ідеї, представлені в образі Сократа, обіцяють більше свободи, але водночас є деструктивними і загрожують моральним основам суспільства. Психоаналітичної семантики сповнені й образи нових божеств – Хмар, що постають як уособлення ірраціонального, хаотичного, жіночого начала, що вступає у конфлікт із патріархальною, логіко-центричною структурою мислення. Психоаналітичний аналіз «Хмар» виявляє глибоке розуміння Арістофаном конфліктів, що стосуються моральності та етики в освіті. Через критику нових педагогічних ідей він показує психологічні ризики, які виникають за порушення традиційних моральних норм.
Посилання
2. Арістофан. Хмари. Комедії / пер. зі старогр. Б. Тена. Київ : Дніпро, 1980. С. 83–159.
3. Барі П. Вступ до теорії: літературознавство та культурологія / пер. з англ. О. Погинайко. Київ : Смолоскип, 2008. 360 с.
4. Еліан К. Про Сократа, висміяного в комедії Арістофана. Строкаті історії / пер. з давньогр. Д. Коваль. Львів : Апріорі, 2020. С. 46–48.
5. Зборовська Н. В. Психоаналіз і літературознавство : посібник. Київ : Академвидав, 2003. 392 с.
6. Тронський І. М. Історія античної літератури. Київ : Радянська школа, 1954. 584 с.
7. Фройд З. Вступ до психоаналізу / пер. з нім. П. Таращук. Київ : Основи, 1998. 709 с.
8. Юнґ К. Ґ. Архетипи і колективне несвідоме. Київ : Астролябія, 2018. 608 с.
9. Bromberg J. A. Academic disciplines in Aristophanes` Clouds. The Classical Quarterly. 2012. № 62.1. Р. 81–91.
10. Kastely J. L. «The Clouds»: Aristophanic Comedy and Democratic Education. Rhetoric Society Quarterly. 1997. № 27.4. Р. 25–46.
11. Larson S. W. Rhetorical Ethics in the Comedy of Aristophanes. Minnesota, 2014. 211 p.
12. Moore C. Socrates and self-knowledge in Aristophanes` «Clouds». The Classical Quarterly. 2015. № 65.2. Р. 534–551.
13. Papageorgiou N. Prodicus and the Agon of the Logoi in Aristophanes` «Clouds». Quaderni Urbinati di Cultura Classica. 2004. № 78.3. P. 61–69.
14. Raymond K. The Relevance of Aristophanes A New Look at «Clouds». Greece & Rome. 1988. Vol. 35, № 1. P. 23–28.
ISSN 


.png)



