РАННЯ АНГЛОСАКСОНСЬКА ГОМІЛІТИЧНА ТРАДИЦІЯ: ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ

Ключові слова: давньоанглійська, гомілетичний дискурс, проповідь, граматика, стильові контрасти, подібності

Анотація

У статті досліджуються стиль і граматика у творах двох видатних постатей ранньої англосаксонської гомілетичної літератури: Ельфріка Ейншемського (950‒1010), найбільш відомого своїми Sermones Catholici (католицькими проповідями), та Вульфстана, архієпископа Йоркського (помер 1023 р.), відомого своєю чудовою проповіддю Sermo Lupi ad Anglos («Проповідь вовка англійцям»). Стверджується, що риторичні позиції цих гомілетичних діячів хоча й значною мірою схожі у своєму сильному зверненні до ключових християнських цінностей, відрізняються за темами та лінгвістичними прийомами. Проповідь розглядається тут як впливовий та переконливий засіб масової комунікації, спрямований на навчання та виховання морального агента, особливо в міському контексті. Отже, корпус проповідницьких текстів пізнього давньоанглійського періоду розглядається з погляду гомілетичного дискурсу, що демонструє типовий набір лінгвістичних маркерів, тобто формульні вступні звернення, повторювані тавтологічні або контрастивні пари, алітерації, імперативні конструкції, тематизований порядок слів тощо. Перехресне вивчення відомих гомілетичних текстів виявить контрастні риси в текстах вищезгаданих авторів, зумовлені переважно їхнім соціально-політичним баченням, мовною ситуацією в Англії X–XII ст. і, що найважливіше, традицією проповідей, написаних народною мовою. Подібності, які зазвичай приписуються рисам культурного відродження короля Альфреда, будуть висвітлені в роботах цих авторів, які значною мірою сприяли розвитку унікального стилю письма англійського королівства. На завершення преамбули важливо підкреслити основоположну роль Ельфріка та Вульфстана як колективних попередників у вихованні та просуванні англійської народної мови.

Посилання

1. Aikhenvald A. Y. Imperatives and Commands. Oxford: Oxford University Press, 2010. 500 p.
2. Bethurum D. The Homilies of Wulfstan. Oxford: Clarendon Press, 1957.
3. Clemoes P., ed. Aelfric’s Catholic Homilies. The First Series Text. Oxford University Press, 1997.
4. Corradini E. «Preaching in Old English: Traditions and New Directions». Literature Compass. 2006. № 3. P. 1266–1277.
5. Dance R. Sound, Fury, and Signifiers; or Wulfstan’s Language. In Wulfstan, Archbishop of York. The Proceedings of the Second Alcuin Conference (рр. 29–61). 2004.
6. Gatch M. Preaching and Theology in Anglo-Saxon England: Aelfric and Wulfstan. Toronto and Buffalo: University of Toronto Press, 1977.
7. Gayk S. Among Psalms to Fynde a Cleer Sentence: John Lydgate, Eleanor Hull, and the Art of Vernacular Exegesis. New Medieval Literature. 2008. № 10. P. 161–189.
8. Gittos H. The Audience of Old English Texts: Ælfric, Rhetoric, and «the Edification of the Simple». Anglo-Saxon England. 2014. № 43. P. 231–66. https://doi.org/10.1017/S0263675114000106
9. Haas S. J. Three Homilies of Aelfric and Their Revisions by Wulfstan: A Structural Approach. Honors Papers. 1980. 669 URL: https://digitalcommons.oberlin.edu/honors/669
10. Haines D. I. «Rhetorical Strategies in Old English Prose». PhD diss., University of Toronto, 1998.
11. Kienzle B. M. The Sermon. Turnhout-Belgium: Brepols, 2000.
12. Lionarons J. T. The Homiletic Writings of Archbishop Wulfstan: A Critical Study. Anglo-Saxon Studies, 14. Woodbridge: Boydell & Brewer, 2010.
13. Olmen van D. Review of Imperatives and Commands. (Ed. by Aikhenvald A.Y.) In Book Reviews Linguistic Typology. 2011. № 15(3). P. 670–680.
14. Orchard A. Re-editing Wulfstan: where’s the point? In Wulfstan, Archbishop of York. The Proceedings of the Second Alcuin Conference, edited by Matthew Townend, pp. 63–91. Turnhout-Belgium: Brepols Publishers, 2004.
15. Pons-Sanz, and Sara M. Norse-Derived Vocabulary in Late Old English Texts: Wulfstan’s Works, a Case Study. Odense: University Press of Southern Denmark, 2007.
16. Swan M. Old English Homilies (Homily). The Literary Encyclopedia. 2003. URL: h t t p s : / / w w w. l i t e n c y c . c o m / p h p / s t o p i c s .php?rec=true&UID=1269
17. Swan M. Constructing Preacher and Audience in Old English Homilies. In Constructing the Medieval Sermon, edited by Roger Andersson, pp. 177–188. Turnhout-Belgium: Brepols, 2008.
18. The Homilies of the Anglo-Saxon Church, by Aelfric. Project Gutenberg URL: https://www.gutenberg.org/files/38334/38334-h/38334-h.htm
19. The Wiley Blackwell Encyclopedia of Anglo-Saxon England. Second Edition. Edited by Michael Lapidge, John Blair, Simon Keynes & Donald Scragg, 2014.
20. Titterington J. Wulfstan, Sermo Lupi ad Anglos. 2025. URL: https://roep.web.ox.ac.uk/article/wulfstan-sermo-lupi-ad-anglos-by-jamestitterington
Опубліковано
2025-12-30
Як цитувати
Буніятова, І. Р. (2025). РАННЯ АНГЛОСАКСОНСЬКА ГОМІЛІТИЧНА ТРАДИЦІЯ: ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ. Нова філологія, (100), 31-36. вилучено із http://www.novafilolohiia.zp.ua/index.php/new-philology/article/view/1070
Розділ
Статті