КОМУНІКАТИВНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДРЯДНО-СУРЯДНОГО ПОЛІНОМА У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ НАУКОВОГО ДИСКУРСУ)

Анотація

У статті досліджено комунікативну організацію підрядно-сурядного полінома сучасної німецької мови на матеріалі наукового дискурсу, розглянуто важливі терміни прагматики: «висловлення», «мовленнєвий акт», «композитний мовленнєвий акт», «тема-рематичне членування» тощо.Підрядно-сурядний поліном являє собою холонім, що складається з одного головного та мінімум двох підрядних речень, сполучених координативно. Таке реченнєве утворення є результатом процесів спрощення та ускладнення, воно має доволі щільну структуру, додавання нових кластерів інформації відбувається нечасто. Цей вид поліномів майже ніколи не підлягає парцелюванню, усі елементи, що додано, є результатом детального аналізу і планування висловлення. Підрядно-сурядний поліном являє собою комплексний мовленнєвий акт, що формується мовленнєвим актом-тезою та двома чи більше мовленнєвими актами-аргументами. Такі висловлення здебільшого представлені констативами, адже основна мета наукового дискурсу – зафіксувати результати досліджень, продемонструвати власні досягнення, розкрити особливості певної теорії тощо. Використання квеситивів спорадично, інші мовленнєві акти невідзначено у проаналізованій вибірці.Поліноми часто містять другий прошарок інформації, котрий проявляється у вигляді парентези. Вона містить не тільки виражені констативом уточнення основного інформаційного блоку, а й певні директиви (під час порівняння результатів досліджень чи точок зору тощо). Утворений таким чином інтертекст щільно пов’язаний із уже існуючими студіями, що уможливлює розширення інформаційного простору та «спілкування» між науковцями.У переважній більшості ПСП реалізується тема-рематична прогресія з пропущеною темою, де спільне головне речення виступає темою, а підрядні представляють низку рем, отже, нових кластерів інформації. Іншими видами прогресії, поміченими у поліномах, були лінійна тематична прогресія та прогресія з гіпертемою і -ремою. Підрядно-сурядні поліноми характеризуються також особливим комунікативним динамізмом, де фаза напруження переважно досягає свого піку наприкінці головної частини, а зняття напруги відбувається у підрядних однорідних. У разі наявності уточнюючих підрядних, приєднаних до головного речення, ця фаза подовжується. Також частина поліномів містить широку частину напруження у препозитивно розташованих підрядних, а спад напруги припадає на постпозитивне головне чи головне та інші з ним пов’язані підрядні, що призводить до короткочасного підсилення напруження. Розділення речення на дві частини, два інформаційних блоки типово для поліномів наукового дискурсу.