ОРФОГРАФІЧНІ ВИПРАВЛЕННЯ 1990 РОКУ ТА МЕЖІ ФОНОГРАФІЗАЦІЇ ФРАНЦУЗЬКОГО ПИСЬМА
Анотація
У статті досліджено реформи французької орфографії як тривалий процес унормування письма, у якому взаємодіють фонографічний, морфографічний, логографічний та етимологічно-історичний принципи. Актуальність теми зумовлена тим, що сучасна французька мова має глибоку орфографію: значна частина графем не співвідноситься з фонемами однозначно, а написання часто зберігає морфологічну, семантичну або історичну інформацію. З огляду на це орфографічні реформи не можна розглядати лише як технічне спрощення правил. Вони впливають на баланс між усною й писемною формами мови та на способи репрезентації фонем у графічній системі. Особливого значення ця проблематика набуває в контексті сучасної лінгвістики письма, оскільки французька орфографія демонструє складну взаємодію між традицією, нормою та комунікативною доцільністю. Аналіз реформ дає змогу простежити, яким чином зміни правописних норм відображають не лише мовні, а й соціокультурні процеси, пов’язані з освітою, мовною політикою та стандартизацією письма. Метою статті є з’ясування того, як історичні й сучасні спроби реформування французького правопису позначалися на становленні та функціонуванні фонографічної системи французької мови. Методологічну основу становлять описовий, зіставно-історичний, системно-функціональний та графематичний методи. Доведено, що реформи французької орфографії переважно не руйнують плюрисистемний характер письма, а локально посилюють його регулярність: усувають дублетні або непередбачувані графічні елементи, уточнюють правила акцентуації, спрощують написання окремих запозичень і складних слів. Водночас вони лише частково підсилюють фонографічність, бо ядро французької орфографії зберігає семіографічні та морфологічні функції. Установлено, що саме ця подвійність ‒ прагнення до регуляризації та водночас збереження історико-морфологічної спадкоємності ‒ визначає специфіку французького правопису як системи. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів у курсах історії французької мови, теоретичної фонетики, графеміки, орфографічної норми та методики викладання французької мови як іноземної.
Посилання
2. Calderone B., Hathout N., Bonami O. Phonolette: a grapheme-to-phoneme converter for French. Lexique. 2023. № 33. P. 57–70. DOI: https://doi.org/10.54563/lexique.1129.
3. de Chambrier A.-F., Atzemian M., Fayol M., Zesiger P., Martinet C. French is not so easy to decode: a pilot study. Applied Psycholinguistics. 2025. Vol. 46. Article e21. P. 1–20. DOI: https://doi.org/10.1017/S0142716425100106.
4. De Pietro J.-F., Elmiger D., Conti V. Majonäse et ognons. L’école suisse face aux réformes orthographiques de l’allemand et du français. Cahiers de praxématique. 2020. № 74. P. 1–15. DOI: https://doi.org/10.4000/praxematique.6111.
5. Dister A., Naets H. Les Rectifications de l’orthographe en Belgique francophone : de la politique linguistique aux pratiques des écoliers et de la presse. Cahiers de praxématique. 2020. № 74. P. 1–16. DOI: https://doi.org/10.4000/praxematique.6569.
6. Gabay S., Clérice T. The birth of French orthography. A computational analysis of French spelling systems in diachrony. CHR 2024: Computational Humanities Research Conference. 2024. P. 246–264. URL: https://ceur-ws.org/Vol-3834/paper21.pdf (дата звернення: 04.07.2026).
7. Lazar J. La perception des rectifications orthographiques de 1990 : quelle connaissance auprès des étudiants polonais. Academic Journal of Modern Philology. 2023. № 19. P. 207–218. DOI: https://doi.org/10.34616/ajmp.2023.19.14.
8. Lazar J., Mudrochová R. Les rectifications orthographiques de 1990 et leur application dans l’espace francophone, 30 ans plus tard. Cahiers de praxématique. 2020. № 74. DOI: https://doi.org/10.4000/praxematique.6658.
9. Makassikis M. L’orthographe lexicale du français, un système qui gagnerait à être amendé. Didactique du FLES. 2023. Vol. 2, № 2. P. 221–234. DOI: https://doi.org/10.57086/dfles.789.
10. Marin J., Lavoie N. Orthographe ancienne et rectifiée : quelle(s) norme(s) en application? La Lettre de l’AIRDF. 2022. № 70. P. 46–50. DOI: https://doi.org/10.3406/airdf.2022.2433.
11. Ministère de l’Éducation nationale, de l’Enseignement supérieur et de la Recherche. Bulletin officiel n° 10 du 5 mars 2026. 2026. URL: https://www.education.gouv.fr/sites/default/files/document/Bulletin%20officiel%20n%C2%B0%2010%20du%205%20mars%202026-480719.pdf (дата звернення: 04.07.2026).
12. Mudrochová R., Lazar J. L’orthographe française en mouvement : le cas des emprunts rectifiés. AUC Philologica. 2026. Vol. 2026, № 1. P. 91–103. DOI: https://doi.org/10.14712/24646830.2026.8.
13. Office québécois de la langue française. Présentation des rectifications de l’orthographe. Vitrine linguistique. 2026a. URL: https://vitrinelinguistique.oqlf.gouv.qc.ca/23195/lorthographe/rectifications-de-lorthographe/recommandations-generales-liees-aux-rectifications-de-lorthographe/presentation-desrectifications-de-lorthographe (дата звернення: 04.07.2026).
14. Office québécois de la langue française. Questions fréquentes sur les rectifications de l’orthographe. Vitrine linguistique. 2026b. URL: https://vitrinelinguistique.oqlf.gouv.qc.ca/23275/lorthographe/rectifications-delorthographe/recommandations-generales-lieesaux-rectifications-de-lorthographe/questionsfrequentes-sur-les-rectifications-de-lorthographe (дата звернення: 04.07.2026).
15. Pellat J.-C. L’orthographe française : histoire, description, enseignement. Paris : Ophrys, 2023. 172 p.
16. Сидельникова Л. Місце логограм у семіографії сучасного французького письма. Нова філологія. 2025. № 97. С. 107–113. DOI: https://doi.org/10.26661/2414-1135-2025-97-14.

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
ISSN 
.png)



