Нова філологія

ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ НІМЕЦЬКИХ ЕЛІПТИЧНИХ РЕЧЕНЬ ТВОРІВ БЕРНГАРДА КЕЛЛЕРМАНА УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

І. В. Александрук, О. А. Бабелюк , І. І. Барнич — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

Впровадження штучного інтелекту (ШІ) є однією з ключових проблем у сфері перекладознавства. Мета дослідження полягає у встановленні та порівнянні способів і прийомів відтворення еліптичних речень у перекладах творів Бернгарда Келлермана Der Tunnel (Тунель) та Totentanz (Танець смерті), здійснених Олексою Лонгвиненком та Катериною Головацькою, та ШІ. Основними методами дослідження є: метод суцільної вибірки; метод контекстуального аналізу; метод опису; метод зіставного перекладацького та елементи кількісного аналізу. Характерною ознакою індивідуального стилю Келлермана є використання такого засобу синтаксичної стилістичної виразності як еліптичні речення. Еліптичні конструкції виконують функцію надання експресивності висловлюванню, логічну функцію у реченнях-відповідях та задля уникнення тавтології. Було виявлено, що більшість досліджуваних одиниць зберігають неповноту конструкції в українському перекладі. Серед 100% (144 речень) еліптичних речень мови оригіналу 66% (95 речень) були перекладені за допомогою еліптичних речень в українському перекладі. При відтворенні еліптичних речень українською мовою перекладачі також вдавались до перекладацьких трансформацій (заміни, додавання, випущення та конкретизації). Найбільш частотнішою виявилась перекладацька трансформація заміни 47% (23). На відміну від перекладачів, ШІ-перекладач повністю відтворив німецькі еліптичні речення в українському перекладі. У деяких випадках ШІ-перекладачеві не вдалося відтворити емоційність мови оригіналу, яку зберегли перекладачі у своїх перекладах

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВІСТІ АНГЛОМОВНИХ ВІЙСЬКОВИХ АБРЕВІАТУР

І. О. Андрєєва , М. В. Шимянова — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

Стаття розглядає структурно-семантичні особливості англомовних військових абревіатур. Абревіатури виступають засобом мовної економії, що забезпечує точну та ефективну комунікацію у військових умовах, де важлива лаконічність і ясність. У дослідженні підкреслюється ключова роль стандартизації та організації мовних скорочень в терміносистемах різних родів військ. Встановлено різноманітність військової лексики, яка охоплює як спеціальні поняття, так і побутову лексику, що відображає соціальні особливості військового дискурсу. В статті уточнюються загальні властивості військової термінології, зокрема однозначність, нейтральність, чіткість визначень і системність у межах терміносистеми. Аналізу піддано корпус військових абревіатур, відібраних з фахової військової літератури, словників, офіційних стандартів та цифрових джерел. Надано вичерпну класифікацію військових термінів за семантичною ознакою, сферою використання та історико-лексикологічним підходом. Ідентифіковано продуктивні способи словотворення військових термінів, а саме: – як афіксація, словоскладання, конверсія, абревіація, та складні комбінації цих методів у творенні абревіатур і акронімів. Освітлено складнощі типологічної класифікації через структурне різноманіття та багатоаспектність способів скорочень. Стилістичний аспект аналізу військових скорочень включає поділ абревіатур на нейтральні й експресивні, з урахуванням національно-культурної специфіки в різних військових спільнотах. Автор доводить, що значна кількість абревіатур несе багатоаспектне значення і може відрізнятися за своїм застосуванням у різних видах Збройних сил, а також залежить від національної специфіки й стандартів (наприклад, документи США, Великобританії, НАТО та України). Підсумовано, що комплексна структурно-семантична характеристика військових абревіатур сприяє підвищенню адекватності перекладу військової термінології. Дослідження заповнює існуючі прогалини у вивченні військових акронімів і створює підґрунтя для подальших мовних розвідок військових лінгвістів та перекладачів

ПРОЦЕСИ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ТА КАТЕГОРИЗАЦІЇ У КОМП’ЮТЕРНО-ОРІЄНТОВАНІЙ НАРАТИВНІЙ МОДЕЛІ ЛІТЕРАТУРНОГО МЕТАМОДЕРНІЗМУ

І. А. Бехта — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У статті представлено комплексні студії процесів концептуалізації та категоризації в межах комп’ютерно-орієнтованої наративної моделі літературного метамодернізму. Автори фокусують увагу на інтеграції когнітивного та комп’ютерного підходів до аналізу художнього тексту, обираючи об’єктом дослідження філософсько-психологічний роман Джуліана Барнса (Julian Barnes) “Відчуття закінчення / The sense of an ending” (2011). Цей твір слугує репрезентативним прикладом гібридного наративу, демонструючи перехід від постмодерністської іронії до метамодерністської парадигми, якій притаманні коливання між сумнівом і вірою, реконструкція історичної пам’яті та глибока емпатія. Теоретичне підґрунтя розвідки ґрунтується на когнітивній наратології – міждисциплінарній галузі, що синтезує здобутки лінгвістики, когнітивної психології та філософії свідомості. Основний акцент зроблено на механізмах концептуалізації та категоризації як фундаментальних ментальних операціях, що структурують людський досвід і забезпечують формування смислів у художньому метамодерному наративі. Досліджено реалізацію цих механізмів через систему мовних, стилістичних і композиційних засобів художнього тексту. Наукова новизна полягає у верифікації когнітивних моделей (фреймів, сценаріїв, ментальних карт, концептів та образних схем) за допомогою сучасного програмного забезпечення для аналізу даних: LIWC, NVivo, CATMA, UAM CorpusTool та Sketch Engine. Практична частина статті демонструє результати когнітивно-наративного аналізу фрагментів тексту роману Дж. Барнса, де через NVivo та CATMA здійснено категорійну розмітку тексту. Це дозволило ідентифікувати ключові концепти та когнітивні метафори, а також відстежити, як персонаж із сенсорними обмеженнями конструює ментальну модель художньої реальності, спираючись на альтернативні ресурси – пам’ять і уяву. У висновках обґрунтовано ефективність поєднання когнітивної наратології з комп’ютерними методами для автоматизованого виявлення наративних структур та створення дискурсних профілів, що відкриває перспективи для цифрової гуманітаристики у дослідженні сучасної літератури метамодернізму

КОРПУСНЕ МОДЕЛЮВАННЯ СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ ЕМОЦІЇ РАДОСТІ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Н. М. Бобер — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У статті запропоновано практично зорієнтовану модель корпусного опису семантичного поля емоції радості в сучасній англійській мові. Актуальність дослідження зумовлена тим, що позитивні емоції належать до найчастотніших і водночас найсемантично рухливіших фрагментів англомовної картини світу: вони вербалізуються не лише прямими номінаціями joy, happiness, delight, pleasure, а й численними контекстуально зумовленими репрезентантами, які в реальному мовленні виявляють різний ступінь інтенсивності, тривалості, оцінності та каузативності. Метою статті є реконструювати структуру семантичного поля радості на основі корпусних даних, визначити його ядро, приядерну зону й периферію, описати типові моделі сполучуваності та з’ясувати дискурсивні умови функціонування відповідних одиниць. Матеріалом слугували дані сучасних англомовних корпусів, словникові дефініції та контексти різних типів дискурсу. У роботі поєднано методи суцільної вибірки, лексико-семантичного моделювання, контекстуально- інтерпретаційного аналізу, елементів когнітивно-метафоричного опису та корпусної верифікації. Доведено, що семантичне поле радості має ієрархічну організацію: його ядро утворюють одиниці з найзагальнішим значенням позитивного емоційного переживання, тоді як приядерна зона і периферія репрезентують відтінки інтенсивної втіхи, внутрішнього задоволення, полегшення, вдячності, гордості та емоційного піднесення. Корпусний аналіз засвідчує, що межі між цими зонами визначаються не абстрактно, а через реальну сполучуваність, типові синтаксичні моделі, повторювані контексти та функціонування в різних дискурсивних практиках. Показано, що радість у сучасній англійській мові об’єктивується як внутрішній стан, зовнішній прояв, позитивна оцінка події та інструмент міжособистісної взаємодії. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання одержаних результатів у корпусній семантиці, емотіології, лексикографії, дискурс- аналізі, методиці викладання англійської мови та в побудові систем автоматичного розпізнавання емоційно маркованого мовлення.

ТЕРМІНОЛОГІЧНА ЛЕКСИКА АНГЛОМОВНОГО ДИСКУРСУ ЗВʼЯЗКІВ З ГРОМАДСЬКІСТЮ ТА ЇЇ ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

А. П. Бочарська , А. Б. Підгорна — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексний лінгвістичний аналіз термінологічної лексики, що функціонує у сучасному англомовному дискурсі зв’язків з громадськістю (PR). Розглянуто функціонування абревіатур у зазначеній сфері, процес їх формування та роль у сучасних комунікаціях, а також зміни унаслідок технологічного розвитку. Актуальність дослідження зумовлена стрімкою трансформацією комунікаційних процесів під впливом діджиталізації та інтеграції штучного інтелекту, що потребує переосмислення наявного лексичного складу галузі. У роботі уточнено дефініцію поняття «дискурс» у контексті соціокультурних умов та розглянуто його типологію, де PR-дискурс визначено як динамічну відкриту систему на перетині лінгвістики, маркетингу та соціології. Проаналізовано ключові способи формування термінології, зокрема через запозичення із загальновживаної лексики шляхом термінологізації, а також через запозичення з суміжних галузей: економіки, статистики тощо. Особливу увагу приділено семантичним розмежуванням у парах термінів, які часто помилково вважаються синонімічними в українському перекладі, як-от public та audience. Доведено, що префіксальні моделі (зокрема з морфемами dis-, mis-, out-) відіграють важливу роль у маркуванні характеру комунікації та її результативності. Досліджено феномен епонімів, що виникають унаслідок високої медійності галузі. У статті детально розглянуто систему абревіатур як унікального професійного коду, що забезпечує лаконічність фахової комунікації. Окремий акцент зроблено на появі нових акронімів під впливом розвитку великих мовних моделей, зокрема аналізі моделі PESO. Доведено, що PR-дискурс є відкритою системою, яка постійно оновлюється, відображаючи зміни в технологіях та суспільних цінностях. Таким чином, виявлено перехід від стратегій пошукової оптимізації (SEO) до оптимізації для генеративних систем (GEO), що свідчить про зміну парадигми споживання контенту. Робота має практичну цінність для фахівців із комунікацій, перекладачів галузевих текстів та дослідників сучасних медіапроцесів, пропонуючи підґрунтя для подальшої систематизації українських відповідників англомовної терміносистеми.

ЛІНГВОСОФІЯ ОБСЦЕННОЇ ЛЕКСИКИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ ВОЄННОГО ЧАСУ: МІЖ НОРМОЮ ТА ЕКСПРЕСІЄЮ

Н. В. Векуа , В. Г. Шемет — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено дослідженню лінгвософських засад функціонування зниженої, зокрема обсценної, лексики в інформаційному просторі воєнного часу. У фокусі наукової розвідки перебуває взаємодія мовної норми та експресії як детермінанта трансформаційних процесів у сучасному публіцистичному й художньому дискурсі. Метою є виявлення семантико-прагматичного потенціалу обсценної лексики, визначення її дискурсивних ролей та аксіологічного навантаження в умовах суспільної напруги. Для аналізу обсценізмів використано як загальнонаукові, так і лінгвістичні методи. Для наукової інтерпретації фактичного матеріалу послуговувалися такими загальнонауковими методами, як спостереження над мовним матеріалом, аналіз і синтез (обґрунтування теоретичних положень). Описовий метод застосовано при систематизації фактичного матеріалу; функційно-семантичний використано з метою виявлення значеннєвих особливостей обсценізмів і визначення їхніх основних семантико-прагматичних функцій; дискурс-аналіз дав змогу простежити специфіку функціонування зниженої лексики в художньому та публіцистичному дискурсах воєнного часу, окреслити її роль у формуванні комунікативних стратегій і впливів на адресата; елементи лінгвоаксіологічного підходу залучено для інтерпретації цілісного навантаження обсценної лексики, аналізу оцінних смислів і механізмів вербалізації опозиції «свій – чужий». Матеріалом дослідження слугували тексти сучасного українського художнього та публіцистичного дискурсів періоду 2022 – початку 2026 рр. З’ясовано, що обсценна лексика в умовах воєнного часу виходить за межі маргінального мовного шару та виражає емоційний досвід, соціальну оцінку й колективну ідентичність. Встановлено, що обсценна лексика реалізує широкий спектр функцій (емоційно-експресивну, оціночну, ідентифікаційну, маніпулятивну та катартичну). В публіцистичному дискурсі вона посилює впливовий потенціал тексту, сприяє мобілізації авдиторії та делегітимації ворога, в художньому забезпечує психологічну достовірність і стилістичну виразність. У результаті дослідження констатовано часткову трансформацію мовної норми, зумовлену підвищеною толерантністю до експресивно маркованих одиниць у публічному мовленні. Знижена лексика постає як важливий когнітивно-дискурсивний механізм осмислення воєнної реальності, формування ціннісних орієнтирів і підтримання колективної стійкості.

ФОНЕТИЧНО ЗМОДЕЛЬОВАНІ ОКАЗІОНАЛЬНІ ОДИНИЦІ АЛЮЗІЙНОГО ТИПУ В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ПОЕТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Ю. Ю. Гришко — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У пропонованій статті відображено результати лінгвостилістичного аналізу фонетичних оказіоналізмів, базованих на алюзії, в українському поетичному дискурсі ХХ–ХХІ століть. Матеріалом дослідження обрано поетичні тексти Ю. Андруховича, О. Гусейнової, Ю. Іздрика, О. Ірванця, Л. Каширіної, В. Кордуна та ін. З’ясовано, що алюзійні фонетичні оказіоналізми у поетичному дискурсі є одним із найбільш прагматично спрямованих засобів впливу на адресата. Встановлено, що алюзії в художніх творах виконують різні функції: експресивну – виявляє культурно-семіотичні орієнтири автора та його прагматичні інтенції; апелятивну – алюзія може бути орієнтована на певного адресата, який правильно декодуватиме творчий задум митця; поетичну – реалізується у формі алюзії як мовної гри; референтивну – передавання інформації про зовнішній світ. Визначено, що для алюзій фонетичного рівня характерне виконання всіх названих функцій, однак найповніше досліджувані одиниці виявляють свій потенціал на поетичному рівні, оскільки в художньому дискурсі мовна гра є їхньою традиційною роллю. У межах проведеного дослідження виконано низку завдань: з’ясовано стилістичні функції оказіональних фонетичних одиниць алюзійного типу; визначено роль аудіовізуального впливу фонетично змодельованих авторських інновацій на адресатів; виокремлено найчастотніші алюзії в українському поетичному дискурсі. Доведено, що оказіональні фонетичні одиниці алюзійного типу гармонізують звукове тло, тяжіючи до фольклорних жанрів або міфології (замовлянь, глосолалій, медитацій, народних обрядових пісень тощо). Такі алюзійні фонетичні оказіоналізми належать до одних із найбільш експресивних, оскільки виходять за просторово-часові межі поетичного дискурсу, виявляючи складну комунікативно-функційну природу. Алюзійні фонетичні оказіоналізми завдяки добору вокальних та консонантних одиниць із певними акустико-артикуляційними параметрами містять відсилання до культурно-духовних джерел України та світу, з-поміж яких не лише усна народна творчість, а й твори сучасного масового мистецтва. Вирізнено найпродуктивніші в українському поетичному дискурсі фонетично змодельовані вербальні одиниці алюзійного типу, зокрема міфологічні, фольклорні, пісенні, літературно-художні, кінематографічні

НЕОЛОГІЗМИ ТА МЕТАФОРИ ВІЙНИ В УКРАЇНСЬКОМУ ПУБЛІЧНОМУ ДИСКУРСІ 2022–2025 РР.

О. В. Грищенко , Т. І. Ярошовець , Н. А. Конопленко — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

На нинішньому етапі суспільного розвитку український публічний дискурс зазнає впливу соціально-економічної динаміки, політичних конфліктів та їх ідеологічного підґрунтя, а також розвитку медіатехнологій. Зазначені зміни знаходять практичне відображення у мовно-концептуальній картині світу носіїв мови, виникненні та укріпленні неологізмів та метафор. Дослідження зосереджене на проблемі динаміки українського публічного дискурсу в часі повномасштабної війни. У статті обґрунтовано, що ключовим стимулом для динаміки змістового навантаження, експресивного потенціалу існуючих лексем та виникнення нових позиціонується публічний дискурс, особливо у випадку медійного висвітлення. В рамках дослідження проаналізовано характерні лексичні зміни – неологізми, фразеологічні одиниці, метафори, що позиціонуються засобами конструювання ідентичності окремих соціальних груп, відображають особливості суспільно-політичної динаміки, характер оцінки дійсності. Визначено основні тенденції розвитку публічного дискурсу в інформаційно-комунікаційному просторі сучасності, серед яких – мінімізація змістовного навантаження, залучення емоційних наративів, інтенсифікація впливу на аудиторію за посередництвом невербальних і вербальних засобів. У дослідженні обґрунтовано, що динаміка лексики в контексті неологізмів та метафор позиціонується своєрідним маркером суспільного розвитку, та надає мові більшої відкритості й інтегрованості. Проведено аналіз зафіксованих мовних інновацій з подальшою стратифікацією, а також механізмів їх виникнення під впливом суспільно-політичної динаміки та публічного дискурсу, що її відображає. Результати підтверджують необхідність розвитку наукового дискурсу в досліджуваному напрямку як важливої ланки когнітивної лінгвістики, що дозволяє диференціювати причини виникнення національних відмінностей в актуальному геополітичному просторі.

ІНТЕГРОВАНА ІНТЕРМЕДІАЛЬНА ПРОЄКЦІЯ ЯК ФОРМА МІЖМЕДІЙНОЇ АДАПТАЦІЇ

О. Я. Дойчик , А. О. Оніщенко — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню поняття інтегрованої інтермедіальної проєкції як особливої форми міжмедійної адаптації у сучасному культурному просторі. Актуальність дослідження зумовлена активним розвитком взаємодії різних медіа: літератури, кінематографу та відеоігор з іншими формами мистецтва, що формують складні мультимедійні наративні системи. У роботі розглянуто основні підходи до вивчення інтермедіальності та трансмедіальності у працях Вернера Вольфа, Ларса Еллештрьома, Генрі Дженкінса та Марі-Лор Раян, а також проаналізовано концепцію трансмедіального сторітелінгу та її роль у формуванні єдиного художнього світу. У статті особливу увагу приділено українській науковій традиції, зокрема поняттю інтермедіальної проєкції, що описує процеси семіотичного перекодування та відображення художніх елементів між різними видами мистецтва. та відображення художніх елементів між різними видами мистецтва. На основі синтезу цих теоретичних підходів у рамках цієї статті пропонується нове поняття – “інтегрована інтермедіальна проекція”, котре визначається як форма міжмедійної адаптації, що передбачає інтеграцію елементів кількох художніх текстів або медіа у межах єдиного наративного простору. У процесі такої адаптації відбувається не лише трансформація літературного тексту в інший медіум, але й поєднання різних сюжетних ліній, персонажів, образів або тематичних лейтмотивів кількох різних творів. Таким чином, інтегрована інтермедіальна проєкція поєднує у собі елементи інтермедіальної трансформації, адаптації та трансмедіального розширення наративу, утворюючи нову форму художньої репрезентації. У статті обґрунтовано, що, на відміну від традиційної адаптації, яка зазвичай ґрунтується на одному джерелі, інтегрована інтермедіальна проєкція характеризується складнішою структурою взаємодії, що включає поєднання різних сюжетів, персонажів та мотивів. Практичну реалізацію цього явища продемонстровано на прикладах сучасної популярної культури, зокрема відеоігор, кіно та серіалів. Дослідження підкреслює значення української ігрової індустрії у розвитку міжмедійних наративів та окреслює перспективи подальших досліджень у сфері мультимодальних і інтерактивних медіа.

МОДИФІКАЦІЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЯК ГЛОБАЛЬНОГО КОМУНІКАТИВНОГО ЗАСОБУ

В. С. Дорошенко , С. М. Гончаренко — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У статті представлено комплексний лінгвістичний аналіз модифікації англійської мови як глобального комунікативного засобу в епоху цифрової трансформації та соціокультурної глобалізації. Актуальність дослідження зумовлена глибокою кризою традиційної прескриптивної норми, що базувалася на британському чи американському стандартах, та виникненням нових форм мовної взаємодії. Автори фокусують увагу на зміні наукової парадигми: переході від моноцентричної моделі до визнання плюрицентричності англійської мови через призму концепції World Englishes та English as a Lingua Franca (ELF). Особливий акцент зроблено на впливі цифрового середовища (соціальних мереж, месенджерів та генеративного штучного інтелекту) на лексико- синтаксичну структуру мови. Досліджено процеси неологізації , семантичних зсувів та формування «гнучкої норми», яка легітимізує спрощення та мультимодальність у мережевому узусі. У статті розглядається поняття «прагматичної невдачі» та бар’єри міжкультурної комунікації, що виникають через розрив між академічною підготовкою та реальною мовленнєвою практикою. Наукова новизна полягає у систематизації теоретичних колізій між дихотомією «Норма vs Узус» та обгрунтуванні критерію взаєморозуміння як домінантного над нормативною правильністю. Практичне значення роботи втілено у пропонуванні лінгводидактичних рішень: оновленні методики викладання через впровадження моделі Lingua Franca Core, диверсифікації акустичного досвіду здобувачів та розвитку стратегій подолання мовного відчуження. Висновки наголошують на необхідності відмови від «нейтив-спікеризму» на користь формування міжкультурної компетенції, здатної адаптуватися до мінливого цифрового ландшафту.

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ, СИНТАКСИЧНІ ТА СТАТИСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СЛОВА ‘FLOW’ У ТЕКСТОВИХ КОРПУСАХ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ДИСКУРСУ

Г. Ф. Дьяченко , О. І. Петрова , І. Ф. Дуванська — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У цій статті розглядається семантична структура англійського іменника ‘flow’, якій зустрічається в текстах, що стосуються науково-технічного дискурсу. Наявність реальних текстів дозволяє реалізувати дихотомію «мова-мовлення». Використаним матеріалом є текстові корпуси з трьох технічних спеціальностей: «Автоматизація теплоенергетичних процесів», «Хімічна інженерія» та «Акустика». Тексти з перших двох спеціальностей переважно описують виробничі процеси, тоді як третя, «Акустика», зосереджена на засобах комунікації. Таким чином, очевидно, що хоча тексти втілюють спеціалізовані галузі науково-технічного дискурсу, їхні тематичні поняття (а також термінологія) є абсолютно різними. За цих нерівних умов визначаються лексико-семантичні, синтаксичні та статистичні властивості слова ‘flow’. Загальний обсяг текстових корпусів склав 600 000 слововживань, що є достатньо репрезентативним показником для вивчення мовленнєвих явищ. Як мовна система, що фіксує семантичну структуру слова ‘flow’, використовується нормативний словник Webster. Для виявлення лексико-семантичних варіантів значень використовується ретельний контекстуальний аналіз. Потім ці лексико-семантичні варіанти порівнюються зі значеннями дефініцій в нормативному словнику, визначаючи, чи вони збігаються, чи відрізняються. Для опису синтаксичних особливостей слова ‘flow’ також використовується контекстуальний аналіз, що дозволяє виділити основні моделі, в яких функціонує це слово, їх вісім. Результати дослідження показують, що слово ‘flow’ в текстах трьох спеціальностей втілює, хоча й не всі, але основні значення, зафіксовані у дефініціях нормативного словника. Результати також демонструють, що всі значення можна віднести до загальнонаукового лексичного шару. Синтаксичні характеристики визначаються за допомогою статистичних методів підрахунку входження слова ‘flow’ у кожну із синтаксичних моделей. З восьми синтаксичних моделей, знайдених в текстах спеціальностей «Автоматизація теплоенергетичних процесів» та «Хімічна інженерія», слово ‘flow’ зустрічається у всіх моделях, хоча частота нижча в текстах спеціальностей «Хімічна інженерія». В текстах з акустики воно зустрічається лише у чотирьох з восьми моделей.

ЛЕКСИЧНІ ТА ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНИХ ІНСТРУКЦІЙ ТА СТРАТЕГІЇ ЇХ ПЕРЕКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

С. П. Запольських , О. О. Бойко , М. В. Бережна — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто лексичні та граматичні особливості англомовних інструкцій та окреслено основні стратегії їх перекладу українською мовою. Інструкції користувача є регламентованою формою технічного дискурсу, призначеною для забезпечення безпечної та ефективної експлуатації побутових і електронних пристроїв, проте цей жанр в межах англо-української мовної пари досі залишається недостатньо дослідженим. Зростання обсягу технічної документації на українському ринку та потреба у точних, стандартизованих та зручних для користувача перекладах зумовлюють актуальність проведеного дослідження. У центрі уваги – виявлення найбільш поширених граматичних конструкцій і лексичних одиниць англомовних інструкцій та аналіз способів їх відтворення українською мовою. Матеріалом дослідження є автентичні інструкції до цифрових пристроїв, будівельних інструментів і побутової техніки. Методологія поєднує описовий і порівняльний підходи, що дає змогу простежити як внутрішні мовні особливості інструктивного дискурсу, так і трансформації, застосовані в перекладі. Результати показують, що лексичний рівень інструкцій формують загальнотехнічна лексика, вузькоспеціальні терміни та сигнальні слова, пов’язані з безпекою користування приладами. Якщо аналізувати граматику, англійські інструкції активно використовують імперативи, модальні дієслова, пасивні конструкції та стислі іменникові групи. Оскільки значна частина цих структур не має прямих відповідників в українській мові, під час перекладу обов’язковим є застосування різних лексичних і граматичних трансформацій. Найефективнішими серед них є конкретизація, генералізація, додавання, вилучення та перестановка, які сприяють збереженню зрозумілості, природності й функціональної еквівалентності тексту. Особлива увага приділяється перекладу сигнальних слів, де надзвичайно важливим є дотримання ієрархії рівнів ризику для забезпечення коректної комунікації про ризики. Зроблено висновок, що ефективний переклад інструкцій вимагає не лише мовної компетентності, а й урахування норм стандартизації, правильного сприйняття користувачем та функціональної специфіки технічного дискурсу

НАУКОВА РЕЦЕПЦІЯ РОМАНУ ПАТРИЦІЇ ЛОКВУД «ПРО ТАКЕ НЕ ГОВОРЯТЬ»: ОСНОВНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ТА ВЕКТОРИ ПОЛЕМІКИ

І. М. Казаков , О. В. Піскунов — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено мета-аналіз наукової рецепції роману П. Локвуд «Про таке не говорять» (2021). Актуальність дослідження зумовлена необхідністю систематизації численних інтерпретацій твору, що з’явилися в англомовному академічному дискурсі впродовж 2023–2026 рр. Мета статті – окреслити основні методологічні підходи до інтерпретації роману та визначити ключові вектори наукової полеміки в точках їхнього перетину. Матеріал дослідження – корпус із дванадцяти наукових публікацій, відібраних за критеріями зосередженості на романі, наявності теоретичної рамки та хронологічної репрезентативності. Методологія поєднує елементи мета-аналізу та дискурсивно-аналітичного підходу, що дозволило виокремити чотири методологічні кластери залежно від того, який аспект літератури зазнає переосмислення: романна форма, суб’єктивність, онтологія досвіду та медіальна матеріальність тексту. У межах першого кластеру йдеться про концепції «клікбейт-модернізму» (Б. Шилз), «мемезису» (А. Шехтман) та «цифрового екфразису» (Ю. Штрауб), які демонструють трансформацію наративних стратегій під впливом логіки цифрових платформ. Другий кластер репрезентують дослідження гібридної ідентичності (Дж. Батт, Н. А. Матанкар, Р. Малік), де фрагментація оповіді постає як формальний корелят нової конфігурації свідомості. Третій кластер об’єднує феноменологічні (Дж. Р. Вортен) та постгуманістичні (С. Баело-Аллуе, Т. Д. Самнер) прочитання, що осмислюють суб’єктивність як втілену та невіддільну від цифрових потоків. Четвертий кластер зосереджений на медіальній природі літератури (Е. Аддіс, Г. Д. Наутон, Ю. Пушкаревська-Наутон), де друкована книга постає як матеріальний архів цифрової культури. У точках перетину кластерів виявлено три вектори полеміки: щодо статусу романної форми (чи є фрагментація знаком капітуляції або формою критики); щодо статусу суб’єкта (втрата чи реконфігурація); щодо зміни статусу літератури як медіа. Наголошено, що рецепція роману засвідчує зміщення уваги від інтерпретації окремого твору до ширших питань функціонування літератури в постцифрову епоху: трансформації форми, переосмислення суб’єктивності та зміни медіальної природи літератури

ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПОСТЕРІВ ПРО НАСЛІДКИ РОСІЙСЬКОЇ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

І. М. Калиновська , М. В. Зубчик — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено лінгвопрагматичні особливості англомовних екологічних постерів про наслідки російської війни в Україні на матеріалі корпусу з сімдесяти двох постерів, дібраних із платформи «Poster for Tomorrow», агітаційних матеріалів Європейської партії зелених, платформи «Shutterstock» та одного з офіційних ресурсів уряду України. Встановлено жанрово-стилістичну типологію досліджуваних екологічних постерів про наслідки російської війни в Україні, що охоплює постери-заклики, постери-застереження, постери-свідчення та постери-символи, які реалізують вербально-риторичні засоби впливу. Виявлено домінування директивних мовленнєвих актів, реалізованих через імперативні конструкції, а також репрезентативів, експресивів і декларативів. Описано лексико-семантичну організацію екологічного наративу навколо тематичних кластерів водного забруднення, ядерної загрози та знищення живої природи в Україні, де екологічна термінологія взаємодіє з оцінною лексикою, метафорою, персоніфікацією та інтертекстуальними референціями. На синтаксично-риторичному рівні провідними прийомами визначено анафору, паралелізм, градацію, парономазію та синтаксичну номінативність, що забезпечують миттєве сприйняття постерного повідомлення та максимізують його емоційний і переконувальний потенціал. Встановлено, що прагматичний вплив досліджених екологічних постерів, присвячених наслідкам російської війни в Україні, організований через три взаємопов’язані стратегії – сенсибілізацію, обвинувальну риторику та мобілізацію, які одночасно апелюють до емоцій, моральних цінностей і громадянської відповідальності міжнародної аудиторії. Виявлено тенденцію до юридизації екологічної риторики через апеляцію до концепту екоциду та норм міжнародного права, що надає постерам ознак інституційного висловлення. Обґрунтовано, що англомовний екологічний постер на воєнну тематику є різновидом екологічного дискурсу, здатним поєднувати документальну точність із потужним емоційним та риторичним впливом, а також репрезентувати екологічну кризу, спричинену російською війною в Україні, у ширшому контексті глобальної кліматичної кризи.

ФОРМУВАННЯ ПОПУЛЯРНОГО КУЛЬТУРНОГО ТА ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОСТОРУ АМЕРИКАНСЬКОЇ ДЕМОКРАТІЇ

М. М. Калініченко — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджується генезис та особливості функціонування популярної демократичної культури США у першій половині ХІХ століття як фундаментального чинника формування національного літературного дискурсу. Автор аналізує еволюцію наукових поглядів на природу масової літератури, простежуючи шлях від її сприйняття як «паразитарного» явища до визнання повноцінним об’єктом теоретичної рефлексії. У роботі систематизовано шість ключових концепцій популярної культури за Дж. Стореєм, що дозволяє глибше осягнути багатогранність цього феномену в соціокультурному контексті. Особлива увага приділяється специфіці американського романтизму, який, на відміну від європейських аналогів, розвивався за відсутності традиційного фольклорного підґрунтя та античної спадщини. Доведено, що роль «національної душі» у США відіграла бурхлива популярна демократична культура. Визначено, що доба президентства Ендрю Джексона стала переломним моментом, який радикально змінив парадигму американської словесності, легітимізувавши раніше заборонені або маргіналізовані теми: від гострої соціальної сатири та сенсаційних репортажів до сміливих експериментів із тілесністю. У статті розглядається творчість ключових постатей «Американського Ренесансу» (Е. А. По, Н. Готорна, Г. Мелвілла, В. Вітмена, Р. В. Емерсона та Г. Д. Торо) крізь призму їхньої взаємодії з «низькими» жанрами. Обґрунтовано тезу, що поділ на «темний» (песимістичний) та «оптимістичний» напрями є умовним, оскільки обидва вектори живилися спільними джерелами популярної преси, релігійної дидактики та комерційної літератури. Автор доходить висновку, що американська класика є результатом напруженого діалогу між елітарними інтелектуальними стратегіями та стихійним демократизмом мас. Такий підхід дозволяє переосмислити генетичні зв’язки між канонічними творами та тогочасним медійним простором, підкреслюючи унікальність національного шляху розвитку мистецтва слова в Сполучених Штатах.

ТУРИСТИЧНІ ТРЕНДИ СУЧАСНОСТІ: МОВНИЙ ВИМІР (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)

К. С. Карпова — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

Закономірно, що кардинальні зміни у суспільному житті країни, визначні історичні події, карколомні трансформації на рівні економіки, політики чи культури, а також всеосяжна глобалізація та цифровізація соціуму знаходять своє безпосереднє відображення у мові як важливому складникові національної ідентичності та культурному кодові нації. Серед розмаїття мовних систем та підсистем саме лексико-семантична система є потужним індикатором мовних змін, що віддзеркалюються на рівні узуальних та оказіональних лексичних одиниць. Свідченням мовної динаміки та відповідної диверсифікації номінативних засобів є поява інновацій, якими послуговуються носії сучасної англійської мови. Мета нашого дослідження полягає у визначенні ключових тенденцій розвитку сучасного туризму, що виявляються у новітніх лексичних одиницях, словосполученнях, колокаціях, термінах та поняттях. У запропонованій статті розглянуто низку питань, зокрема охарактеризовано туристичний вокабуляр сучасної англійської мови, проаналізовано лінгвістичну сутність неології та термінів для позначення нових понять і явищ, вивчено теоретичне підґрунтя їх лінгвістичних досліджень. Окрім того, у статті систематизовано та класифіковано корпус зібраної інноваційної лексики з обраної тематичної сфери туризму в 4 лексико-семантичні групи на основі спільного денотативного значення. Дослідження базується на аналізі неологізмів, отриманих методом суцільної вибірки з англомовних медіатекстів останньої декади ХХІ століття. Разом із тим, у статті окреслені ключові методи та способи словотворення неологізмів, дотичних до туристичної тематики, серед яких продуктивними виявилися деривація, афіксація, словоскладання, телескопія, оказіональний словотвір. Результати проведеного лінгвістичного аналізу засвідчують тісний зв’язок між соціокультурними змінами, політичними, історичними та глобалізаційними процесами, а також мовною динамікою, що сприяє формуванню нової туристичної картини світу в англомовному просторі.

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОВБОЙСЬКОГО СЛЕНГУ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНОГО СЕРІАЛУ “YELLOWSTONE”)

А. В. Кінащук , І. П. Бойко — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексний аналіз лексико-семантичних особливостей англомовного ковбойського сленгу на матеріалі англомовного телесеріалу «Yellowstone». Актуальність дослідження зумовлена зростанням інтересу сучасної лінгвістики до медіатекстів як репрезентантів соціокультурних процесів і мовних практик, а також недостатнім рівнем опрацювання професійно маркованих різновидів сленгу в межах медійного дискурсу. Наукова новизна роботи полягає у системному описі англомовного ковбойського сленгу як цілісної лексико- семантичної підсистеми сучасної англійської мови, функціонування якої простежується в аудіовізуальному медіапросторі. Методологічну основу дослідження становить лексико-семантичний аналіз, що уможливив виявлення структурно-смислових характеристик сленгізмів, їхніх функційних параметрів і особливостей реалізації у мовленні персонажів. Установлено, що англомовний ковбойський сленг формує окремий семантичний клас, який охоплює номінації професійної діяльності, соціальних ролей, культурних цінностей і поведінкових моделей відповідної спільноти. Досліджувані мовні одиниці характеризуються здатністю до семантичного розширення, метафоризації, метонімізації та переосмислення значень, що зумовлює їхню експресивність і прагматичну насиченість. Визначено, що переважна частина сленгізмів пов’язана з кінною справою та діяльністю на ранчо, тоді як окремі лексеми набувають символічного значення, репрезентуючи концепти влади, спадщини, землі та ідентичності. Акцентовано роль історичних трансформацій, діалектних впливів і мовних запозичень у формуванні англомовного ковбойського сленгу як соціолекту. Доведено, що сленгові одиниці виконують ідентифікаційну, оцінну, характерологічну та культурно-репрезентативну функції. Зроблено висновок, що англомовний ковбойський сленг у медіатексті постає як динамічна лексико-семантична система, яка відображає соціальну ієрархію, професійну діяльність і світогляд відповідної спільноти та слугує засобом трансляції культурних смислів у сучасному медіадискурсі.

РЕДАГУВАННЯ ТЕРМІНОЛОГІЇ В АНГЛО-УКРАЇНСЬКОМУ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОМУ ПЕРЕКЛАДІ

І. В. Кузнєцова — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено проблемі редагування термінології в англо- українському науково-технічному перекладі. Інтеграція української науки до світового наукового простору потребує якісного перекладу науково- технічної літератури, а принципи редагування термінологічних одиниць у сучасному перекладознавстві залишаються недостатньо розробленими. У статті виявлено та систематизовано основні типи термінологічних труднощів, що виникають при перекладі, проаналізовано особливості функціонування термінів у науково-технічних текстах та визначено принципи редагування. У дослідженні проаналізовано основні групи термінів за ступенем спеціалізації (загальнонаукові, міжгалузеві, вузькогалузеві), структурними особливостями (прості, складні, терміни-словосполучення) та походженням. Особливу увагу приділено явищу міжмовної асиметрії («хибним друзям перекладача»), яке є найпоширенішою причиною помилок у перекладі термінології. На конкретних прикладах розглянуто випадки буквального калькування, невиправданого запозичення та контекстуальної невідповідності термінів. Окремо проаналізовано складність перекладу атрибутивних конструкцій та термінологічних словосполучень, які потребують структурної трансформації при перекладі українською мовою. Розглянуто також проблему варіативності перекладу, коли один англійський термін у межах тексту отримує різні українські відповідники, що порушує вимогу термінологічної єдності. Висвітлено динамічний характер термінології, необхідність врахування застарілих термінів та сучасних змін у галузевій термінології. У висновках зазначено, що редагування термінології є ключовим етапом науково-технічного перекладу, який забезпечує точність, однозначність та адекватність передавання інформації. Визначено основні принципи редагування: дотримання системності, забезпечення однозначності, уникнення небажаної синонімії, використання термінологічних стандартів, зважене ставлення до іншомовних запозичень та врахування контексту. Результати дослідження можуть бути використані в практиці перекладу та редагування науково-технічних текстів, а також у курсах перекладознавства та термінознавства.

СЕМАНТИКА ГРЕЦЬКИХ БІБЛЕЇЗМІВ У БІБЛІЇ КОРОЛЯ ЯКОВА

В. О. Кулібаба — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У статті розглядається проблема семантичного наповнення грецьких біблеїзмів у процесі їх відтворення з тексту-оригіналу у тексті перекладу в англомовній біблійній традиції. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю єдиної текстологічної парадигми щодо новозавітного тексту та наявністю різних текстологічних підходів до реконструкції первісного змісту, що безпосередньо впливає на формування біблеїзмів та їхню семантичну варіативність у перекладах. Авторка виходить із положення про те, що проблема визначення автентичного тексту Нового Завіту залишається відкритою внаслідок співіснування конкуруючих текстових традицій, зокрема Textus Receptus та Majority Text, які по-різному структурують рукописну спадщину і задають різні інтерпретаційні моделі. У цьому контексті Біблію Короля Якова розглядають як ключовий перекладний проєкт ранньомодерної доби, що інтегрував грецьку, давньоєврейську та попередні перекладацькі традиції, сформувавши визначальний вплив на подальший розвиток англомовного біблійного дискурсу. Особливу увагу приділено поняттю “світло” як репрезентанту лексико- семантичного поля, що дозволяє простежити механізми збереження та трансформації семантичного ядра біблеїзмів. Визначено, що у процесі перекладу відбувається не лише відтворення вихідного значення, а й його контекстуальна переорганізація в межах англоцентричної мовної картини світу, що зумовлює появу нових смислових акцентів. У статті обґрунтовується теза про те, що біблеїзми не втрачають зв’язку з текстом-джерелом й зберігають ядро у лексико-семантичному полі з варіантною периферією значень, незважаючи на різні перекладацькі стратегії та текстологічні розбіжності. Аналіз здійснено з позицій дискурсно-функційного і лінгвокультурологічного підходів із урахуванням антропоцентричної парадигми сучасного мовознавства. Доведено, що семантика грецьких біблеїзмів формується як результат взаємодії тексту-оригіналу та перекладної традиції, де кожен новий переклад і відтворює, і частково модифікує смислову структуру біблійного вислову. У статті зроблено висновок, що аналіз семантичної динаміки біблеїзмів на прикладі поняття “світло” дозволяє виявити сталі механізми збереження смислового ядра і одночасної адаптації до лінгвокультурних контекстів

ВІДТВОРЕННЯ ДІЄПРИКМЕТНИКА В ПЕРЕКЛАДІ АНГЛІЙСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ ТЕКСТІВ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

А. В. Лещенко — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено особливості відтворення дієприкметника та дієприкметникових конструкцій у перекладі англійських і українських військових текстів. Актуальність теми зумовлена зростанням ролі військового перекладу та структурною асиметрією англійської й української мов у сфері вираження процесуальної ознаки. Метою дослідження є виявлення основних моделей і перекладацьких трансформацій, що застосовуються під час відтворення дієприкметника в англо-українському та українсько-англійському перекладі військових текстів. Об’єктом дослідження є дієприкметник і дієприкметникові конструкції як граматичні засоби вираження процесуальної ознаки в англійському й українському військовому дискурсі, а предметом – способи, моделі та перекладацькі трансформації їх відтворення в англо-українському та українсько-англійському перекладі. Матеріал дослідження становлять англомовні й україномовні військові тексти, відібрані з відкритих офіційних, доктринальних та аналітичних джерел. У роботі використано методи зіставного, контекстуально- інтерпретаційного та перекладознавчого аналізу. Встановлено, що в англійській мові дієприкметник є продуктивним засобом синтаксичної компресії, тоді як в українській мові його функціонування є обмеженішим і часто потребує синтаксичного розгортання. Доведено, що вибір способу відтворення дієприкметника залежить не лише від граматичної форми, а й від жанру тексту, прагматичної настанови, термінологічного оточення та вимоги до точності повідомлення. Виокремлено найтиповіші способи перекладу: передача дієприкметником, прикметником, особовою дієслівною формою, підрядним реченням, дієприслівниковим зворотом і описовою конструкцією. З’ясовано, що в англо-українському перекладі переважають трансформації членування, заміни та підрядного розгортання, тоді як в українсько-англійському перекладі спостерігається тенденція до компресії змісту за допомогою дієприкметникових форм. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні функційно-прагматичного підходу до перекладу дієприкметника у військовому дискурсі, за яким визначальним є не формальне збереження моделі, а адекватне відтворення логіко-смислових відношень і комунікативної функції висловлення. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання під час підготовки військових перекладачів та у викладанні перекладознавчих дисциплін.

ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЖАНРУ ЕПІЧНОГО ФЕНТЕЗІ

Є. В. Лихотворик — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У сучасній літературознавчій та лінгвістичній практиці значна увага приділяється жанру фентезі, що поєднує міфологічні та культурні елементи у межах вторинного художнього світу. Актуальність дослідження зумовлена зростанням популярності епічного фентезі та потребою глибшого розуміння його лінгвокультурологічних особливостей, що формують художній простір твору, включно з символічними й історичними алюзіями, соціокультурними маркерами. Метою статті є визначення мовних і культурних засобів, що забезпечують репрезентацію культурних кодів і символів у творах епічного фентезі, та аналіз їх ролі у побудові вторинного світу та його художньої логіки. У роботі здійснено розподіл фентезі на епічне, героїчне, темне, міське, історичне, роментезі, гумористичне та затишне, що дозволяє систематизувати художні моделі та з’ясувати специфіку лінгвокультурологічних маркерів. Основні результати демонструють, що текст епічного фентезі насичений топонімами, антропонімами, історичними алюзіями, стилізацією мовлення персонажів, культурними концептами та символічними образами, які формують цілісну модель вигаданого світу. Висновки підкреслюють значущість аналізу лінгвокультурологічних маркерів для розуміння художнього світу фентезі, особливо при відтворенні культурної та символічної складової тексту. Дослідження ілюструє, що лінгвокультурологічні маркери виконують не лише номінативну, але й світотворчу функцію, оскільки вони структурують уявний простір, окреслюють межі культурних спільнот та формують історичну пам’ять вигаданого світу, активізують уяву читача та сприяють глибинній інтеракції з текстом. Аналіз таких елементів дозволяє чітко простежити взаємодію мови, культури й авторської поетики, а також визначити механізми, за допомогою яких читач інтерпретує художню реальність епічного фентезі. Окрему увагу приділено ролі власних назв, культурних реалій і стилізованих мовних форм у формуванні ефекту глибини та правдоподібності вигаданого світу. Ці фактори посилюють культурну виразність тексту, його інтерпретаційний потенціал та можливості міжкультурної комунікації.

ТРАНСТЕКСТУАЛЬНІ ЗВ’ЯЗКИ В АНІМАЦІЙНОМУ ХРИСТИЯНСЬКОМУ ФІЛЬМІ “THE KING OF KINGS” (2025): ІНТЕРМЕДІАЛЬНИЙ ТА МУЛЬТИМОДАЛЬНИЙ ВИМІРИ

О. В. Ляшко — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджуються інтермедіальні та мультимодальні вияви транстекстуальності у сучасному англомовному анімаційному християнському фільмі “The King of Kings” (2025). Визначено, що анімація є складним гібридним феноменом, що віддзеркалює глибокий та всеосяжний текстовий діалог у поєднанні з інтермедіальним синкретизмом мистецтв та захопливим мультимодальним оформленням: текстовим, візуальним, аудіальним, жестовим, просторовим, ольфакторним та смаковим. Висвітлено, що однією із ключових рис в аналізованому мультиплікаційному відео є наявність інтермедіальних посилань та медіальної транспозиції як підтипів інтермедіальності (за класифікацією І. Раєвскі). Встановлено, що мультиплікаційний фільм “The King of Kings” (2025) є результатом та процесом поєднання різних медіа та медіальних форм. У статті було доведено про наявність в анімації експліцитного та імпліцитного співіснування текстів як транстекстуальності або текстової трансцендентності (за Ж. Женеттом), що висвітлюється у вигляді: 1) інтертекстуального прямого цитування (цитата-слово, цитата-вислів, цитата-речення, цитата-фрагмент тексту) і непрямого цитування (парафраз, інтертекст-переказ, ремінісценція, алюзія); 2) паратекстуального відношення, що пов’язує анімаційний фільм із його структурними частинами: заголовком, епіграфом, передмовою, сильними позиціями початку / кінця твору, висуненням, післямовою, епілогом, постскриптумом, нотатками, ілюстраціями, рекламою; 3) метатекстуального коментаря, пояснення, повчання, тлумачення, припущення, питання / відповіді, додавання та розширення інформації; 4) гіпертекстуальної всебічної трансформації, модифікації, перекладу, адаптації, розширення нового гіпертексту за рахунок попереднього гіпотексту; 5) архітекстуального жанрового діалогу та зв’язку гомогенних і гетерогенних текстів. Перспективами подальших розробок у сучасній християнській анімації англійською мовою вважаємо дослідження виявів інтердискурсивності, інтеріконічності та суміжних понять.

ВЕРБАЛЬНІ ТА НЕВЕРБАЛЬНІ МОДУСИ КОНСТРУЮВАННЯ БРЕНДУ У МУЛЬТИМОДАЛЬНОМУ ДИСКУРСІ

Л. Л. Макарук — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено дослідженню вербальних та невербальних модусів як інструментів конструювання бренду в сучасному англомовному мультимодальному дискурсі (на матеріалі M&M’s). Дослідження здійснено на підставі низки прийомів та методів, зокрема: суцільної вибірки, індукції та дедукції, аналізу й синтезу, описового, порівняльного, контекстологічного, семантико-стилістичного. Встановлено, що упродовж історії функціювання у сучасному англомовному масмедійному комунікативному просторі, аналізований бренд суттєво еволюціонував за рахунок трансформації первинно закладеного перцептивного досвіду в соціальний. Обґрунтовано, що конструювання смислу відбувається завдяки симбіозу вербальних та невербальних модусів, кожен з яких виконує свою роль. Окреслено диференційні ознаки невербальних модусів, як комунікативно значущих та семантично навантажених одиниць, покликаних увиразнити ідентичність бренду й підтримати його впізнаваність. Встановлено, що невербальні модуси актуалізуються не лише завдяки руху персонажів, але й темпу, ритмічності та постійній відтворюваності, що корелює з архетипами, які віддзеркалюють гру та інклюзивність. Резюмовано, що жоден з модусів не можна вважати ключовим, оскільки кожен з них має свою вагу та покликаний симбіотично увиразнювати зміст. Значну увагу сфокусовано на архетипах, кожен з яких відображає окреме десятиліття (Creator / Everyman; Authenticity / Jester; Expansion / Fun / Explorer; Everyman / Jester; Innovation / Hero; Play / Individuality / Jester; Innovation / Participation / Jester; Everyman / Creator / Jester; Everyman / Caregiver / Inclusive Creator / Citizen). Це сприяє смислотворенню бренду, який актуалізується вербальними та невербальними засобами. Проілюстровано процеси ресемантизації та реконтекстуалізації значень як реакцію на виклики ХХІ століття. Аналіз бренду здійснено завдяки залученню низки інструментів, що уможливили комплексне декодування істинних смислів в еволюційному вимірі крізь призму залучених модусів, семантичних та стилістичних маркерів.

ОБРАЗ «НЕТИПОВОГО ПОЛІЦЕЙСЬКОГО» У ФРАНЦУЗЬКОМУ ДЕТЕКТИВНОМУ РОМАНІ: ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ

М. Д. Марінашвілі — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено аналіз лексичних та синтаксичних стилістичних засобів, що формують образ комісара Адамсберґа в детективному романі сучасної французької письменниці Фред Варґас «L’homme aux cercles bleus». Метою дослідження є виявлення мовних інструментів, які забезпечують індивідуалізацію персонажа та слугують маркерами трансформації жанрової моделі французького поліцейського роману. Використано лінгвостилістичний, контекстуальний, інтерпретаційно-аналітичний методи дослідження. . Показано, що Фред Варґас створює багатошаровий образ комісара поліції, який виходить за межі традиційного типу поліцейського-слідчого. Виявлено, що інтуїтивний метод розслідування, нетипова особистість, глибокий внутрішній світ та своєрідний світогляд героя репрезентовані в романі за допомогою різноманітних лінгвостилістичних засобів: епітетів, метафор, порівнянь, гіпербол, іронії, антитез, паралельних конструкцій, лексичних та синтаксичних повторів. Обґрунтовано, що образ комісара поліції, його зовнішній та внутрішній портрети, великою мірою визначається парадоксальністю: негармонійна зовнішність поєднується з привабливістю, відстороненість – із вразливістю, а несистемний, інтуїтивний метод розслідування – з ефективністю його результату. З’ясовано, що така побудова образу за допомогою різноманітних стилістичних прийомів надає йому цілісності й оригінальності та вирізняє серед інших детективних персонажів. Обґрунтовано, що лінгвостилістичні засоби позначають жанрову модифікацію французького поліцейського роману, сприяючи трансформації образу слідчого, що є однією з ключових жанрових ознак детективу. Підкреслено, що психологічна виразність і літературна багатовимірність роману наближають його до «серйозної» художньої прози, засвідчуючи гібридний характер твору як поєднання традиційної детективної схеми з елементами психологічної та філософської прози. Отримані результати можуть бути використані для подальшого вивчення ролі мовних засобів у процесі жанрових трансформацій сучасного французького детективу.

ЛЕКСИЧНА ВПІЗНАВАНІСТЬ У ПРОЦЕСІ ТЕКСТОВОГО СПРИЙНЯТТЯ: ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ ПІДХІД

О. Д. Мельничук , І. Ф. Будз , Д. А. Кочмар — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто лексичну впізнаваність як багатовимірний психолінгвістичний феномен, який виникає в процесі зв’язного читання, а не в ізольованому сприйнятті окремих слів. Традиційні дослідження зорового розпізнавання слів переважно зосереджувалися на орфографічній, фонологічній та морфологічній обробці окремих лексем, відтак значно менше уваги приділяли тому, як лексичний доступ функціонує в межах цілісного дискурсу. У статті цю прогалину заповнено шляхом аналізу лексичної впізнаваності в художніх текстах із наголосом на взаємодії лексичних властивостей у процесі сприйняття «знизу вгору» (bottom-up) та контекстних обмежень у процесі сприйняття «згори вниз» (top-down). Теоретичною основою дослідження є чотирирівнева модель Морріса, що охоплює морфологічну структуру, знайомість слова, граматичний клас (повнозначні та службові слова) та лексичну неоднозначність. Із застосуванням якісного аналітичного підходу проаналізовано фрагменти романів Ф. Скотта Фіцджеральда «Великий Ґетсбі» та Кормака Маккарті «Дорога» з метою продемонструвати, як зазначені параметри динамічно функціонують у дескриптивній та мінімалістичній прозі. Проведений аналіз засвідчує, що лексичне розпізнавання в дискурсі має адаптивний і контекстно зумовлений характер: частотність слова та орфографічна знайомість самі по собі не визначають легкість його сприйняття. Натомість успішність розпізнавання залежить від узгодженості лексичного сигналу з моделлю сприйняття художнього тексту, яка формується у свідомості читача. Отримані результати підкреслюють роль морфологічної декомпозиції, фонологічної активації, контекстного прогнозування та стилістичних маркерів у формуванні доступності слова під час читання. Літературний контекст посилює взаємодію між лексичними характеристиками та наративними очікуваннями, демонструючи, як читачі інтегрують неоднозначні, низькочастотні або морфологічно складні слова в цілісні ментальні репрезентації. Дослідження робить внесок у психолінгвістику, поєднуючи класичні моделі лексичного доступу з аналізом художнього тексту і концептуалізуючи лексичну впізнаваність як ситуативний та багатокомпонентний процес у природних умовах читання.

ПРАВОПИСНІ ХИТАННЯ У ВИДАННЯХ «ЧОМУ МИ ХОЧЕМО САМОСТІЙНОЇ УКРАЇНИ?» СТЕПАНА РУДНИЦЬКОГО 1916 І 1917 РОКІВ

М. С. Меший — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У статті виконано порівняльний аналіз правописних хитань у чотирьох публіцистичних працях Степана Рудницького: у двох виданнях «Чому ми хочемо самостійної України?» (за 1916 і за вересень 1917) і двох виданнях «Якої нам треба самостійної України?» (за травень і липень 1917). Вибрані об’єкти становлять показовий випадок близьких у часі й за походженням текстів, даючи змогу простежити не лише окремі правописні відмінності, а й послідовність авторських або редакторських рішень. Головні риси першотвору 1916 року розбито на чотири групи: перша охоплює прямі відповідності нормі, друга – діалектні явища, третя – відступи, а четверта зосереджує увагу на тих ознаках, що підтверджують зсув західноукраїнської природи мови твору в бік спільної української. Поставивши завдання виконати структурний аналіз найпершого видання та визначити його відповідність «Граматиці руської мови» Степана Смаль-Стоцького й Федора Ґартнера (1914), ми встановили належність мови твору до західного варіанта української літературної мови. Виявлені хитання тут проявляються передусім на правописному рівні (наприклад, подвоєння приголосних в іменниках на зразок «робленє» і «робленнє», «корінє» і «коріннє», непослідовне вживання апострофа, написання і разом, і окремо часток «що», «небудь», «ж»). Варіативність підтверджено також на лексичному і фонетичному рівнях. Друге видання за вересень 1917 року, зберігаючи стиль попереднього, висвітлює цілеспрямовані, хоч і не завжди послідовні, правки, які вимальовують тенденцію подовжувати «-н-» до «-нн-» в іменниках середнього роду другої відміни й звужувати вживання фонеми [ґ] в запозиченнях. Розбір двох видань брошури «Якої нам треба самостійної України?» підтвердив їхню спадкоємність зі стилем «Чому ми хочемо самостійної України?» і водночас висвітлив нові зміни, доти не засвідчені, найяскравіша з яких – написання назви «Європа» замість «Европа». У підсумку зроблено висновок, що виявлені хитання відбивають строкату картину співіснування норми та узусу в публіцистичному письмі й показують ширші закономірності зближення регіональних варіантів української літературної мови на початку ХХ століття. Випадки невідповідности додатково підкріплюють тезу про несуворе додержання затвердженого правопису серед українських кіл в Австро-Угорщині на початку ХХ століття.

«МАЛЕНЬКИЙ ДРУГ» Д. ТАРТТ: ДО ПИТАННЯ ЖАНРОВОЇ СПЕЦИФІКИ

О. О. Ніколова , Я. П. Кравченко — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

Дана стаття присвячена висвітленню питання жанрової специфіки роману «Маленький друг» Д. Тартт. В результаті аналізу твору зроблено висновки, що він є зразком внутрішньородового жанрового синтезу. Окрім вже диференційованих науковцями ознак трилеру та готичного роману, тут наявні риси детективу, сімейної хроніки, побутово- історичного роману, «coming of age» («історії дорослішання»). Із детективним наративом роман зближає наявність мотивів злочину, таємниці, розслідування та типів персонажів (жертва, детектив-аматор та його наївний помічник, а також – хибний підозрюваний). Проте відсутня іманентна детективу розв’язка – викриття справжнього злочинця та тріумф слідчого. На сімейну хроніку твір Д. Тартт роблять схожим зображення трьох поколінь роду Клівів, об’єднаних сімейним маєтком, продаж та руйнація якого символізує крах їхнього благополуччя, теми спадковості та психічних девіацій, детальна репрезентація традицій та побуту родини. Співвідносність із побутово-історичним романом обумовлюється ретельним відтворенням атмосфери американського побуту 60-70-х років ХХ ст.: американських страв, напоїв, іграшок, фільмів та серіалів, брендів та престижних фірм. Світ буденних речей стає для персонажів «Маленького друга» джерелом значущих емоцій, визначає їхню ідентичність, причетність до певного соціального класу, власної родини тощо. Також Д. Тартт велику увагу приділяє тогочасним расовим та соціальним конфліктам, упередженому ставленню «порядних громадян» до «інших», проблемі наркоторгівлі. Кожен з персонажів «Маленького друга» є продуктом свого часу, особистість та доля якого багато в чому визначаються тим соціально-історичним середовищем, до якого він належить. Окрім зазначеного, роман можна визначити також як «coming of age»: весь сюжет побудовано навколо історії дорослішання Гаррієт, яка через власний досвід, помилки, конфлікти, саморефлексію формується як особистість. В процесі дорослішання Гаррієт піддає сумнівам прописні істини та поступово рухається від суто дитячого бунтарства до підліткового усвідомлення недосконалості світу.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТЕРМІНОЛОГІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО ДИСКУРСУ

О. С. Пальчевська , П. В. Губич , А. П. Дубанич — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У сучасному мовознавстві інклюзивний дискурс привертає значну увагу дослідників, оскільки він відображає суспільні тенденції до забезпечення рівності, недискримінації та поваги до різноманіття соціальних груп. Мова інклюзії спрямована на уникнення упереджених або дискримінаційних формулювань і забезпечення поваги до різноманіття соціальних груп, включаючи гендер, вік, етнічну належність, фізичні можливості та соціальний статус. У зв’язку з розвитком міжнародної комунікації та зростанням ролі перекладу в науковій і суспільній сферах особливої актуальності набуває проблема адекватного відтворення термінів інклюзивного дискурсу в різних мовах. У статті розглянуто аспекти передачі інклюзивної термінології, а також її стратифікацію. Особливу увагу приділено труднощам, що виникають у процесі передачі понять, пов’язаних із інклюзивною освітою та соціальною інтеграцією. Проаналізовано ключові поняття, що формують сучасне розуміння інклюзії, зокрема такі, як diversity, accessibility, inclusive learning environment. Теоретичну основу становить дискурс-аналіз і порівняльне вивчення текстів. У роботі проаналізовано ключові стратегії перекладу, що застосовуються для відтворення інклюзивної лексики, зокрема евфемізацію, описовий переклад, транслітерацію, калькування та адаптацію. Також простежено взаємозв’язок між мовними засобами та ціннісними орієнтирами в суспільстві. Результати свідчать, що дискурс інклюзії сприяє розвитку суспільства, посиленню підтримки різноманітних груп населення та реалізації принципів рівності й доступності. Водночас переклад інклюзивної термінології потребує не лише мовної точності, а й урахування культурного, етичного та соціального контекстів, у межах яких функціонують відповідні поняття. Це зумовлює необхідність формування чутливого підходу до добору мовних відповідників, здатних зберігати змістову точність і прагматичний потенціал оригіналу.

ПРАГМАТИЧНІ ФУНКЦІЇ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ МЕТАФОРИ У ДИСКУРСІ ПЕРЕГОВОРІВ ПРО ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТУ В УКРАЇНІ

Н. В. Петій — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена прагмалінгвістичному аналізу концептуальних метафор у дипломатичному дискурсі мирних переговорів щодо врегулювання збройного конфлікту в Україні. Матеріалом дослідження слугують транскрипти засідань Ради Безпеки ООН та Генеральної Асамблеї ООН 2024–2026 рр., присвячених обговоренню умов припинення вогню й мирного врегулювання; загальний обсяг корпусу становить близько 120 000 слів, сукупна кількість делегацій-мовців – 47. Метою роботи є виявлення структурних типів концептуальних метафор і встановлення їхніх прагматичних функцій у досліджуваному дискурсі. Методологічну основу становлять теорія концептуальної метафори Дж. Лакоффа і М. Джонсона, метод ідентифікації метафор MIPVU та теорія управління обличчям Браун і Левінсона. У результаті аналізу 643 ідентифікованих метафоричних одиниць виокремлено чотири домінантні концептуальні моделі: ПЕРЕГОВОРИ – ЦЕ ПОДОРОЖ (38,4%), реалізована через «path to peace», «steps towards», «move the parties towards ceasefire»; МИР – ЦЕ СПОРУДА (30,8%), реалізована через «robust security guarantees», «parameters of peace», «uphold sovereignty»; ПЕРЕГОВОРИ – ЦЕ РОЗМЕЖОВАНИЙ ПРОСТІР (22,4%), реалізована через «red lines», «abide by agreements», «will not agree to any foreign diktat»; КОНФЛІКТ – ЦЕ СТИХІЯ (8,4%), реалізована через «spiral of conflicts», «game of nuclear roulette», «cycle of escalation». На прагматичному рівні метафори руху виконують функцію конструювання кооперативної позиції через позитивну ввічливість, метафори будівництва легітимізують вимоги в нейтральній технічній рамці, просторові метафори маркують конфронтаційні позиції та загрожують негативному обличчю, а метафори стихії знижують агентивність мовця. Встановлено системну кореляцію між типом метафоричної моделі й комунікативною стратегією делегації. Результати дослідження розкривають механізми прагматичного впливу в дипломатичному дискурсі й підтверджують конститутивну роль метафори у формуванні переговорних ідентичностей.

ТИПОЛОГІЯ ТРАНСФОРМАЦІЙ У ПОСТРЕДАГУВАННІ МАШИННОГО ПЕРЕКЛАДУ: ЛЕКСИЧНИЙ, СИНТАКСИЧНИЙ ТА ДИСКУРСИВНИЙ РІВНІ

С. В. Скрильник , С. М. Шевель — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто трансформації, що виникають у процесі постредагування машинного перекладу. У центрі уваги перебуває питання про те, які саме зміни вносить людина-перекладач, коли доопрацьовує текст, згенерований системою машинного перекладу, і на яких рівнях текстової організації ці зміни проявляються найвиразніше. Матеріалом дослідження є паралельний мікрокорпус, сформований на основі англомовного навчально-правничого підручника The Reckoning Project @ WCEE. До корпусу включено три взаємопов’язані версії тексту: оригінал англійською мовою, машинний переклад українською (DeepL) та фінальний варіант після повного постредагування людиною. Загальний обсяг матеріалу перевищує 150 тисяч словоформ у трьох текстових версіях. Аналіз здійснюється шляхом суцільного зіставлення машинного та постредагованого варіантів із фіксацією мінімальної функційно значущої відмінності між ними. У результаті запропоновано інтегровану типологію трансформацій, що охоплює три рівні текстової організації: лексичний, синтаксичний та дискурсивний. Показано, що найбільша частка змін пов’язана з лексико-семантичними уточненнями, усуненням калькованих моделей, регістровим вирівнюванням і термінологічною стабілізацією тексту. Дискурсивні трансформації стосуються передусім композиційної організації документа, уніфікації заголовків і відновлення зв’язності між фрагментами тексту. Синтаксичні перебудови трапляються рідше й здебільшого спрямовані на сегментацію надто щільних синтаксичних конструкцій і підвищення читабельності. Отримані результати дають підстави розглядати постредагування не лише як технічне виправлення машинного перекладу, а як форму вторинної текстової організації, у межах якої перекладач адаптує машинний продукт до мовних, жанрових та інституційних норм цільового середовища.

ФОРМУВАННЯ ТЕРМІНОСИСТЕМ У ЦИФРОВИХ СПІЛЬНОТАХ: ВІД ФАН-КУЛЬТУРИ ДО ФАН-ДИСКУРСУ

Д. В. Станко — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено комплексному дослідженню процесів формування та функціонування терміносистем у цифрових спільнотах на матеріалі фан-дискурсу. Актуальність роботи зумовлена стрімким розвитком цифрових технологій і розширенням онлайн-комунікації, що спричиняє появу нових типів термінологічних одиниць, які формуються поза межами інституціоналізованих сфер знань і не повністю відповідають класичним підходам до термінознавства. Особливу увагу приділено фан- культурі як різновиду партиципативної комунікації, у межах якої активно продукуються та поширюються нові терміни. Метою дослідження є виявлення специфіки формування термінів у фан-культурі, аналіз їхніх структурно-семантичних характеристик, визначення функцій у комунікації, а також встановлення ролі цифрових платформ у кодифікації та поширенні термінології. Матеріалом дослідження слугували тексти фанфікшену, користувацькі коментарі, описи творів, системи тегів і метаданих, представлені на сучасних цифрових платформах. У роботі використано структурно-семантичний, дискурсивний, описово- аналітичний методи, а також елементи корпусного аналізу. У результаті встановлено, що терміносистеми фан-дискурсу характеризуються відкритістю, динамічністю та високим рівнем варіативності. Термінологічні одиниці формуються за допомогою різноманітних словотвірних і семантичних механізмів, зокрема абревіації, блендингу, словоскладання та переосмислення загальновживаної лексики. Виявлено, що такі терміни виконують не лише номінативну, а й класифікаційну, організаційну, ідентифікаційну та прагматичну функції, забезпечуючи ефективну взаємодію учасників спільноти та структурування контенту. Доведено, що цифрові платформи відіграють ключову роль у кодифікації термінології через системи тегування, метаданих і алгоритми пошуку, сприяючи її частковій стандартизації та швидкому поширенню, водночас зберігаючи її гнучкість і відкритість до змін

ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ У ПРОФЕСІЙНОМУ ДИСКУРСІ

Л. В. Строченко — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено комплексному дослідженню інтертекстуальності у професійному дискурсі як ключової категорії сучасного дискурсивного аналізу та важливого механізму організації фахової комунікації. Актуальність роботи зумовлена недостатньою систематизованістю підходів до вивчення інтертекстуальних зв’язків у межах професійного мовлення, попри значну увагу до цього феномену в художньому, медійному та публіцистичному дискурсах. У роботі визначено теоретичні засади дослідження інтертекстуальності, уточнено її місце у структурі професійного дискурсу та охарактеризовано специфіку її реалізації в умовах нормативності, стандартизованості й інституційної зумовленості фахової комунікації. На основі аналізу юридичних, нормативно- правових, аналітичних та управлінських текстів виокремлено основні типи інтертекстуальності: експліцитну, імпліцитну, інтердискурсивну та гіпертекстуальну. Відповідно до цього запропоновано моделі їх реалізації: нормативно-референтну, інтерпретаційно-аналітичну, шаблонно-прецедентну та мультимодально-гіпертекстову. Доведено, що інтертекстуальні елементи виконують комплекс взаємопов’язаних функцій, зокрема референтно-легітимаційну, інформативно-структурувальну, когнітивно-інтегративну, аргументативну, стандартизувальну, навігаційну та інтерпретаційну. Показано, що вони забезпечують цілісність тексту, його логічну організацію, відповідність інституційним нормам та ефективність передачі професійного знання. У статті також розкрито прагматичний потенціал інтертекстуальності, який виявляється у здатності оптимізувати фахову комунікацію через економію мовних ресурсів, підвищення точності інтерпретації, регуляцію взаємодії між учасниками комунікативного процесу та посилення аргументативного впливу. Окреслено роль інтертекстуальності у формуванні дискурсивної ідентичності та забезпеченні інтерактивності професійного спілкування. Узагальнено, що інтертекстуальність є системоутворювальним чинником професійного дискурсу, який забезпечує його структурну організацію, смислову цілісність і прагматичну ефективність, а також виступає необхідною умовою передачі, інтерпретації та розвитку знання у сучасному комунікативному просторі

КОРПУСНИЙ АНАЛІЗ МОВНИХ ЗАСОБІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСІ

Ю. О. Томчаковська , Л. Д. Швелідзе , К. В. Лесневська — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено корпусний аналіз мовних засобів публічного управління в англомовному дискурсі. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі англійської мови як мови міжнародної управлінської комунікації та необхідністю застосування емпірично обґрунтованих підходів до аналізу професійного дискурсу. Метою роботи є виявлення структурно-семантичних, частотних і функціонально- прагматичних особливостей мовних засобів публічного управління на основі корпусних даних. Матеріалом дослідження слугували лексичні та текстові дані, відібрані з British National Corpus, електронного ресурсу A Dictionary of Business and Management, а також наукового видання Handbook of Public Administration. У дослідженні застосовано корпусний, описовий, структурно-семантичний та елементи кількісного аналізу. У результаті дослідження встановлено, що англомовний дискурс публічного управління характеризується високим рівнем термінологізації, стандартизації та домінуванням номінативних структур. Виявлено ядро ключової лексики, зокрема такі одиниці, як policy, governance, accountability, regulation, які формують концептуальну основу дискурсу. Визначено типові колокації та частотні моделі їх функціонування, серед яких переважають іменникові словосполучення та багатокомпонентні термінологічні конструкції. Охарактеризовано стилістичні та прагматичні особливості мовних засобів, що проявляються у формалізованості, використанні номіналізацій, пасивних конструкцій і клішованих формул. Доведено, що мовні засоби виконують регулятивну інформативну та переконувальну функції, забезпечуючи ефективність управлінської комунікації. Отримані результати підтверджують ефективність корпусного підходу до дослідження професійного дискурсу та відкривають перспективи подальших розвідок у галузі корпусної лінгвістики та публічного управління

ВІДОБРАЖЕННЯ ГАСТРОНОМІЧНИХ КОДІВ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ У СУЧАСНОМУ МЕДІА- ТА КУЛІНАРНОМУ ДИСКУРСІ

О. М. Хавкіна , С. Є. Дорофєєва — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексний лінгвістичний аналіз гастрономічних кодів англійської та французької мов у сучасному медіа– та кулінарному дискурсі. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі гастрономічної лексики як важливого складника мовної картини світу, що репрезентує культурні цінності, соціальні практики та національні традиції мовних спільнот. Особливу увагу приділено трансформаційним процесам, яких зазнає гастрономічна лексика під впливом глобалізації, поширення масової культури та цифрової комунікації. Метою статті є визначення особливостей функціонування гастрономічних кодів у сучасному англомовному та франкомовному медіапросторі, а також їх ролі у формуванні емоційних, соціальних і культурних смислів. У роботі застосовано описовий, порівняльний та контекстуальний методи аналізу, що дозволило простежити специфіку використання гастрономічних номінацій у цифровому дискурсі. У результаті дослідження встановлено, що англомовний медіадискурс характеризується високим рівнем експресивності, метафоричності та сленгової варіативності гастрономічної лексики, яка активно використовується для позначення емоційних станів, соціальних взаємодій і зовнішніх характеристик людини. Натомість французький дискурс демонструє вищий рівень стабільності та збереження традиційних гастрономічних номінацій, що відображають культурну спадщину та повсякденні харчові практики. Доведено, що в умовах глобалізації та цифровізації комунікації відбувається поступове зближення гастрономічних кодів різних мов і культур, що зумовлює появу нових форм і значень. Це свідчить про динамічність гастрономічної лексики та її здатність адаптуватися до нових соціокультурних реалій. Таким чином, гастрономічні коди виконують не лише номінативну, а й комунікативно-прагматичну та концептуально-ціннісну функції, виступаючи важливим інструментом міжкультурної взаємодії та репрезентації національної ідентичності. Перспективи подальших розробок пов’язані з розширенням міжмовного аналізу гастрономічної лексики та вивченням динаміки її розвитку в новітніх форматах цифрового дискурсу, зокрема в соціальних мережах, мем-культурі, блогінгу та мультимедійних платформах

МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ ПОЕТИКИ НАРАТИВУ МЕТАМОДЕРНИХ ТВОРІВ У КОГНІТИВНО-НАРАТОЛОГІЧНІЙ ТА ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНІЙ ПЕРСПЕКТИВАХ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНІВ К. ІШІҐУРО)

О. С. Шаповал — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена розробці комплексної методології аналізу поетики наративу метамодерних романів Кадзуо Ішіґуро з інтеграцією когнітивно-наратологічної та лінгвокультурологічної перспектив. У центрі дослідження – специфіка неприродної наративності, жанрової модифікації, особливості фокалізації та взаємодія мовних і культурних засобів, що визначають механізми смислотворення у художньому тексті та його інтерпретацію. Запропонована методологія передбачає багаторівневий аналіз: контекстуально-поетикальний рівень дозволяє реконструювати культурні коди, архетипічні моделі та жанрові передумови творів; макропоетичний рівень досліджує загальну організацію наративу, подієвість, онтологію художнього світу та структуру художніх образів; когнітивно-наратологічний рівень спрямований на виявлення способів конструювання смислу через систему художніх образів, внутрішню фокалізацію, інтроспекцію персонажів і моделювання читачем когнітивних процесів; інтерпретаційно- рецептивний рівень аналізує стратегії читацького осмислення, культурно зумовлені моделі інтерпретації та механізми формування когнітивно- емоційної напруги. На прикладі романів «Залишок дня», «Не відпускай мене» та «Клара і Сонце» показано, що неприродна нарація, редукована подієвість, специфіка фокалізації та жанрових трансформацій формують унікальний простір взаємодії художнього тексту та читача, де смисл виникає не через сюжетні конфлікти, а через рефлексію, моральну оцінку і когнітивну реконструкцію подій. Дослідження демонструє взаємодію японських та західних культурних кодів, які через універсальні та культурні архетипи формують художні образи персонажів, визначають особливості наративної організації та безпосередньо впливають на процес інтерпретації та конструювання смислу читачем. Запропонована методологія відкриває перспективи подальших досліджень метамодерної поетики наративу, зокрема неприродної нарації, когнітивних і культурно зумовлених механізмів читацької інтерпретації та рецепції сучасної англомовної прози.

НОМІНАТИВНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ДИСКУРСУ)

П. І. Яценко — Tue, 12 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено номінативну організацію простого речення сучасної німецької мови на матеріалі публіцистичного дискурсу, вивчено важливі поняття синтаксису – «просте речення», «клауза», «порядок слів», «члени речення», формально-граматична та семантико-синтаксична організація простого речення тощо. Просте речення (або моном) є різновидом речення, що складається із суб’єктно-предикатної основи та може містити другорядні члени речення. Таке базове реченнєве утворення може поширюватися одним з другорядних членів речення: додатком, означенням чи обставиною, або кількома другорядними членами речення одночасно. При вивченні простого речення массмедіа у формально-граматичному аспекті встановлено, що частим є комбіноване поширення речення, де залучаються додаток та обставина (часто обставина часу, місця тощо) або означення та обставина. Інколи речення може містити кілька другорядних членів речення одного виду, наприклад, кілька обставин. Усі елементи розташовуються у реченні за двома класичними схемами: прямим порядком слів чи інверсією. Обидва способи майже однаково часто використовуються мовцями. У разі інверсії у переважній більшості випадків обставина та додаток займають перше місце. Кожен з членів речення може реалізовуватися різноманітно: словом, словосполученням, інфінітивним чи партиципним зворотом. Підмет, присудок та означення переважно додаються у вигляді слова, у той час як додаток та обставина переважно мають форму словосполучення. У разі розширеного представлення одного з членів речення інші реалізуються лише словом чи словосполученням, зберігаючи баланс у простому реченні. За необхідності частина простого речення може парцелюватися, що сприяє більшій концентрації уваги на відокремленій частині речення. У семантико-синтаксичному аспекті просте речення представляє собою мікроситуацію, в якій реалізується певна пропозиція, що складається з предиката та низки аргументів. Прості речення публіцистичного дискурсу традиційно є повними та завершеними. Обов’язкові валентності їх предикатів є закритими. У разі необхідності додаткові аргументи можуть приєднуватися один до одного.